ШИДЛО́ВСЬКИЙ Анатолій Корні­йович (06. 06, за паспортом — 10. 10. 1933, с. Ве­прик Бобровицького, нині Ніжинського р-ну Чернігівської обл. — 30. 12. 2025, Київ) — фахівець у галузі електротехніки та електро­енергетики. Чоловік Тамари, батько Наталії і Тетяни Шидловських. Доктор технічних наук (1971), професор (1979), академік НАНУ (1985; у 1989–98 — академік-секретар Від­діле­н­ня фізико-технічних про­блем енергетики, 1998–2004 — віце­президент, 2004–25 — радник Президії). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1991). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1982). Премії імені С. Лебедєва АН УРСР (1986), імені В. Хрущова НАНУ (1999). Ордени «За заслуги» 3-го ступеня (1997), князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2003). Командорський хрест Ордена «За заслуги перед Республікою Польща» (2001). Закінчив Київський політехнічний ін­ститут (1957). Працював на ком­пресорній станції у Боярці (нині Фастівського р-ну Київської обл.); від 1959 — в Ін­ституті електродинаміки НАНУ (Київ), де про­йшов шлях від інженера до директора (1973–2007), від 2007 — почесний директор, від 2015 — радник при дирекції. Головний редактор журналу «Технічна електродинаміка» (1979–2007). Засновник наукової школи та автор загальної теорії при­строїв компенсації фазових послідовностей напруг і струмів у багатофазних колах для виріше­н­ня про­блеми стабілізації параметрів енергії в електричних системах із несиметричними та нелінійними елементами. Наукові праці присвячені методам аналізу електромагнітних процесів у електричних схемах із несиметричними, нелінійними, нестаціонарними, швидко­змін­ними навантаже­н­нями у нормальних та аварійних режимах і методам та засобам зменше­н­ня спотворень параметрів електричної енергії в системах електропо­стача­н­ня. Ідеолог і спів­автор Енергетичної стратегії України на період до 2030 та подальшу пер­спективу. Входив до складу Національного комітету ЮНЕСКО з електро­енергетики, був віце­президентом Національного комітету Всесвітньої енергетичної ради.