АНДРІ́ШКО Олег Михайлович (11. 04. 1990, Дні­пропетровськ, нині Дні­про) — письмен­ник. Член НСПУ (2019). Між­народна українсько-німецька премія імені О. Гончара (2011, 2016), лауреат та дипломант літературних конкурсів «Чатує в столі­т­тях Чернеча гора» (2014), «Літературна надія Дні­пра» (2015), «Витоки» (2016), «Vivart», авангардної поезії імені М. Біденка (обидва — 2017), «Коронація слова» (2017, 2018) тощо. Закінчив Дні­пропетровський університет (2013). Працює вчителем української мови та літератури ліцею № 29 м. Камʼянське (Дні­провський р-н Дні­пропетровської обл.). Дебютував у 5-му класі добіркою віршів у криничанській ра­йон­ній газеті. Як поет від­дає пере­вагу громадянській ліриці. Автор романів «Пісня цапів» (2017), «План Тація» (2018; обидва — Луцьк), «Четверта фунікулерна дивізія» (К., 2023), збірки поезій «Антисанітарія» (В., 2020). Ви­ступає у жанрі химерної прози, його романи — про масову культуру та сучасне су­спільство, це симбіоз абсурду й античності. Також у доробку — драматичні твори: пʼєси «Голодна кров» (успішно по­ставлена на сцені Дні­провського театру «Віримо!»), «ВУВЧП» (3-я премія видавництва «Смолоскип», 2019), повість-драма «Посла­н­ня до Ірода» та ін.