ТЕЛІЖЕ́НКО Олеся Миколаївна (18. 05. 1984, Черкаси) — дизайнерка одягу, майстриня декоративного текс­тилю. Дочка Миколи та Олександри Теліженків. Членкиня НСХУ (2017). Закінчила Львівську АМ (2007; викл. Б. Буряк, В. Нестеренко, С. Ярич). Від 2008 — приватний під­приємець. Авторка декоративних творів у техніці аплікації, колажу й ручного шиття. Пере­осмислюючи старовин­ну українську етнокультуру, мисткиня по­єд­нує її з модними трендами, технологіями, тканинами та створює актуальний сучасний одяг у стилі етномодерну. Вона тонко від­чуває по­єд­на­н­ня фактур тканин, через які пере­дає на­стрій і стан, нюанси від­тінків кольорів. Авторка колекцій, які пред­ставила на «Ukrainian Fashion Week», зокрема «Древо роду» (2005), «Мій добрий звір» (за мотивами творчості М. При­ймаченко, 2006), «Скіфія Золота. Великий Степ» (2007), «Таткова витинанка» (за мотивами витинанок М. Теліженка, 2009; вина­йшла новий вид оздобле­н­ня одягу — витинанка в тканині), «Дикий про­стір» (2010). У колекції молодіжних ансамблів «Вогняна птаха» (2020), натхнен­ній народною хусткою, по­єд­нала яскраві кольори тканин з грайливою бахромою та вишуканою рельєфною вишивкою. Виготовляла вбра­н­ня для Н. Матвієнко, В. Ющенка, О. Саніна та ін. 2010 створила вишиту сорочку, що від України подарувала всесвітньо ві­домому кутюрʼє К. Такаді, який високо оцінив досконалість української ручної вишивки. Від­тоді ця модель стала найпопулярнішою серед її творів. 2011 роз­робила власну лінію патріотичної шкільної форми з широким асортиментом моделей; візерунок для уніформи хостес футбольного чемпіонату «Євро-2012». Спів­засновниця й директорка родин­ного бренду «TELIZHENKO fashion house» (2017), який презентувала за кордоном (Іспанія, 2017; Туреч­чина, 2018; Польща, 2019; Франція, 2022–24; Марок­ко, 2025). Кураторка проєкту «Квітуча Україна» (2018) та низки ви­ставок з метою популяризації творчості М. Теліженка — «Велика ви­ставка витинанки» в Черкасах (2021), с. Легедзине, Умані, Каневі (усі — Черкаська обл.), а також першої посмертної ви­ставки батька «Мамай — транс­формація в часі» (2024; екс­поновано 120 зображень козака Мамая, виконаних у 6-ти техніках: мозаїка, левкас, живопис, вишиванка, витинанка, графіка). 2025 разом з однодумцями виграла й реалізувала грант Українського культурного фонду на створе­н­ня «Віртуального музею М. Теліженка», лінії сувенірної продукції з його творами, ви­да­н­ня альбому творів митця. Учасниця обласних, всеукраїнських та між­народних мистецьких ви­ставок, симпозіумів, показів від 2003. Персональна ви­ставка — у Черкасах (2025). Деякі роботи Т. зберігають у Черкаських художньому та крає­знавчому музеях.