ТЕЛІЖЕ́НКО Микола Матві­йович (16. 03. 1951, м. Звенигородка Київської, нині Черкаської обл. — 03. 05. 2024, Черкаси) — художник декоративно-ужиткового мистецтва. Чоловік Олександри, батько Олесі Теліженків. Народний художник України (2021). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2009). Член НСХУ (1987), НСМНМУ (1998). Закінчив Вижницьке училище прикладного мистецтва (Чернівецька обл., 1971), Львівський ін­ститут прикладного та декоративного мистецтва (1979; викл. В. Борисенко, Д. Крвавич, В. Овсійчук). Від 1979 працював у Черкаському художньому фонді. Основні галузі — монументальна скульптура, мозаїка, пластика малих форм, різьбле­н­ня на дереві, художня кераміка, графіка, витинанка. Автор мозаїчних панно «Свято врожаю» в Музеї хліба м. Пере­яслав (Київська обл., 1984), «Скоморохи» в Черкаському міському дитячому парку (1986), «Козак Мамай» на фасаді магазину «Рубін» (1988), «Струни Дні­пра» в Музеї «Кобзаря» Т. Шевченка (1989; обидва — Черкаси), «Байда-Вишневецький» у Черкаському музичному фаховому коледжі (2001); монументального мозаїчного порт­рета Т. Шевченка на фасаді загальноосвітньої школи в с. Будище (Черкаська обл., 1989); памʼятників жертвам голодомору в Україні 1932–33 у м. Генк (Бельгія, 2003), учасникам антибільшовицького селянського пов­ста­н­ня 1920 в с. Легедзине (Черкаська обл., 2010); спів­автор памʼятника жертвам Чорнобильської трагедії в Черкасах (2006); меморіальних знаків на могилі П. Дорошенка в с. Ярополець (Московська обл.), на символічній могилі Н. Махна в м. Гуляйполе (Запорізька обл., обидва — 1990-і рр.), герба Черкащини (разом із дружиною), Звенигородки, Камʼянки (Черкаська обл.) та ін. населених пунктів. Оформив інтерʼєри кафе «Ярославна» в Черкасах (1987), кулінарного комплексу «Черкаси» в Києві (кінець 1980-х рр.). Створив іконостас Покровської церкви в Черкасах та низку ікон для Іл­лінської церкви в Суботові (Черкаська обл., усі — 1990-і рр.). Спів­автор прапора Черкас (разом з Д. Нарбутом); автор ескізів від­знак 118-ї окремої бригади Сил територіальної оборони Черкащини. Ви­знаний майстер модерної української витинанки. Чудово володіючи тонкощами композиційної побудови, ритму, символіки, точно пере­даючи динаміку, він виконав у цій техніці серії робіт на історичну тематику, зокрема про події Революції гідності («Май­дан у вогні», «Різдво на Май­дані», «Пʼєта на Грушевського») та російсько-української війни на Донбасі («Кіборги», «Туга за Іловайськом»). Для творчості Т. притаман­ні трагізм та ліричність. Роботи митця вирізняються графічністю та над­звичайною пластикою, глибоким проникне­н­ням у сутнісні основи буття українського народу й національну самобутність його культурної спадщини. Учасник обласних, всеукраїнських і між­народних мистецьких ви­ставок, конкурсів, фестивалів, симпозіумів від 1979. Персональні ви­ставки — у Черкасах (1996, 1998, 2001, 2016, 2021, 2024), Каневі (Черкаська обл., 1996, 1998, 2001), Києві (1996, 1998, 2001, 2003), Славутичі (Київська обл., 1997), Камʼянці (2003). Деякі роботи зберігають у Національному музеї-заповід­нику українського гончарства в Опішні (Полтавська обл.), зі­бран­ні Міністерства культури та інформаційної політики України (Київ), Черкаських художньому та крає­знавчому музеях, Музеї сучасного мистецтва (Хмельницький), Президентській бібліотеці в Каїрі.

Про жит­тєвий і творчий шлях Т. 2021 знято короткометражний документальний фільм для проєкту «Особливі митці від Териконів до Карпат» (автор та режисер Ю. Кочкаров). 2025 завдяки гранту Українського культурного фонду дочка Олеся з однодумцями створили «Віртуальний музей М. Теліженка», у якому пред­ставлено твори митця різних років, зокрема мозаїку, монументальну скульптуру, скульптуру малих форм, графіку й витинанки; в одному з віртуальних залів — фрагмент інтерʼєру творчої майстерні художника. Ви­дано альбом його творів. З нагоди 75-річчя від дня народже­н­ня митця 2026 рік у Черкаській обл. оголошено роком памʼяті Т.