Теліженко Микола Матвійович
ТЕЛІЖЕ́НКО Микола Матвійович (16. 03. 1951, м. Звенигородка Київської, нині Черкаської обл. — 03. 05. 2024, Черкаси) — художник декоративно-ужиткового мистецтва. Чоловік Олександри, батько Олесі Теліженків. Народний художник України (2021). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2009). Член НСХУ (1987), НСМНМУ (1998). Закінчив Вижницьке училище прикладного мистецтва (Чернівецька обл., 1971), Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1979; викл. В. Борисенко, Д. Крвавич, В. Овсійчук). Від 1979 працював у Черкаському художньому фонді. Основні галузі — монументальна скульптура, мозаїка, пластика малих форм, різьблення на дереві, художня кераміка, графіка, витинанка. Автор мозаїчних панно «Свято врожаю» в Музеї хліба м. Переяслав (Київська обл., 1984), «Скоморохи» в Черкаському міському дитячому парку (1986), «Козак Мамай» на фасаді магазину «Рубін» (1988), «Струни Дніпра» в Музеї «Кобзаря» Т. Шевченка (1989; обидва — Черкаси), «Байда-Вишневецький» у Черкаському музичному фаховому коледжі (2001); монументального мозаїчного портрета Т. Шевченка на фасаді загальноосвітньої школи в с. Будище (Черкаська обл., 1989); памʼятників жертвам голодомору в Україні 1932–33 у м. Генк (Бельгія, 2003), учасникам антибільшовицького селянського повстання 1920 в с. Легедзине (Черкаська обл., 2010); співавтор памʼятника жертвам Чорнобильської трагедії в Черкасах (2006); меморіальних знаків на могилі П. Дорошенка в с. Ярополець (Московська обл.), на символічній могилі Н. Махна в м. Гуляйполе (Запорізька обл., обидва — 1990-і рр.), герба Черкащини (разом із дружиною), Звенигородки, Камʼянки (Черкаська обл.) та ін. населених пунктів. Оформив інтерʼєри кафе «Ярославна» в Черкасах (1987), кулінарного комплексу «Черкаси» в Києві (кінець 1980-х рр.). Створив іконостас Покровської церкви в Черкасах та низку ікон для Іллінської церкви в Суботові (Черкаська обл., усі — 1990-і рр.). Співавтор прапора Черкас (разом з Д. Нарбутом); автор ескізів відзнак 118-ї окремої бригади Сил територіальної оборони Черкащини. Визнаний майстер модерної української витинанки. Чудово володіючи тонкощами композиційної побудови, ритму, символіки, точно передаючи динаміку, він виконав у цій техніці серії робіт на історичну тематику, зокрема про події Революції гідності («Майдан у вогні», «Різдво на Майдані», «Пʼєта на Грушевського») та російсько-української війни на Донбасі («Кіборги», «Туга за Іловайськом»). Для творчості Т. притаманні трагізм та ліричність. Роботи митця вирізняються графічністю та надзвичайною пластикою, глибоким проникненням у сутнісні основи буття українського народу й національну самобутність його культурної спадщини. Учасник обласних, всеукраїнських і міжнародних мистецьких виставок, конкурсів, фестивалів, симпозіумів від 1979. Персональні виставки — у Черкасах (1996, 1998, 2001, 2016, 2021, 2024), Каневі (Черкаська обл., 1996, 1998, 2001), Києві (1996, 1998, 2001, 2003), Славутичі (Київська обл., 1997), Камʼянці (2003). Деякі роботи зберігають у Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішні (Полтавська обл.), зібранні Міністерства культури та інформаційної політики України (Київ), Черкаських художньому та краєзнавчому музеях, Музеї сучасного мистецтва (Хмельницький), Президентській бібліотеці в Каїрі.
Про життєвий і творчий шлях Т. 2021 знято короткометражний документальний фільм для проєкту «Особливі митці від Териконів до Карпат» (автор та режисер Ю. Кочкаров). 2025 завдяки гранту Українського культурного фонду дочка Олеся з однодумцями створили «Віртуальний музей М. Теліженка», у якому представлено твори митця різних років, зокрема мозаїку, монументальну скульптуру, скульптуру малих форм, графіку й витинанки; в одному з віртуальних залів — фрагмент інтерʼєру творчої майстерні художника. Видано альбом його творів. З нагоди 75-річчя від дня народження митця 2026 рік у Черкаській обл. оголошено роком памʼяті Т.
Додаткові відомості
- Основні твори
- серії пластики — «Струни Дніпра» (1989), «Роксолана» (1991), «Чорнобильська зона» (1993), «Холодний Яр» (1998), «Забуті села», «Придорожнє каміння», «Берестечко», «Материзна», «Битим шляхом», «Крик Берестечка» (усі — 1990-і рр.); графіка — «Ніч у Батурині» (1993), «Гонта в Умані» (1994), «Голодомор» (1995), «Затоплені села», «Чумацькі дороги» (обидва — 1990-і рр.), «Село Івківці, Чигиринщина. Вітряк 1952 р.» (2003); витинанки — «Героям Крут», «Чумаки йдуть» (обидві — 1998), «Свідок історії» (1999), «Птах із помаранчевої легенди» (2005); серія витинанок «Холодний Яр» (2003).















