ТУБА́ЛЬЦЕВА Надія Павлівна (26. 05. 1957, с. Чистюнька Алтайського краю, РФ) — письмен­ниця. Дружина В. Старченка. Членкиня НСТДУ (2018). Лауреатка літературних конкурсів «У свічаді слова» (1996, 3-я премія за роман «Желя і Карна»), «Коронація слова» (2013, за пʼєсу «Золотий поріг»; 2014, спец­від­знака за кіносценарій «Троянда вітрів»; 2021, за драму «Казимир Малевич: ПІ-ЕР квадрат»), імені О. Теліги та О. Ольжича (2025, 1-а премія за драму «Білий світ»), премій журналу «Курʼєр Кривбасу» (2000) та імені І. Вільде (2012). Дитячі та юнацькі роки минули в Криму. Закінчила Одеський гід­ро­метеорологічний ін­ститут (1979). Працювала синоптиком в аеропорту Єревана (1979–82); від 1982 — у Дні­прі: літредактор обласної філармонії (1993–96), сценарист і літредактор телекомпанії «Візит» (1996–99), редактор обласної педагогічної газети «Джерело» (2006–12). Дебютувала віршами та поемами російською мовою. Від періоду незалежності України пере­йшла на українську мову, захопилася фемінізмом — у 4-х любовно-еротичних романах книги «Желя і Карна» (Дн., 2000) від­творила образи сучасних жінок. Авторка низки прозових творів, два з яких — романоїд «Лакмус-рок» (Дн., 2012) та есе «Incognitus Gogol» (Дн., 2013) — у спів­авторстві з В. Старченком, який мав значний вплив на її творчість. В оповіда­н­нях і новелах постають історія та по­статі ві­домих людей Придні­провʼя; історичні есе («Наш Предок Мітридат», «Ми — тубільці») навіяні образами давніх культур Криму та Малої Азії. Від 2010-х рр. надавала пере­вагу драматургії — історичні драми «Характерник» (2011), «Золотий поріг» (2012; по­ставлена на сцені Павло­градського драматичного театру імені Б. Захави), «Княжичі» (2024; по­становка Волинського українського музично-драматичного театру імені Т. Шевченка). Авторка сценаріїв кількох телевізійних фільмів; за сценарій «Золота рибка Керченської протоки» на Ялтинському між­народному телекінофорумі від­значена премією КМ АР Крим (1998).