ТУРЕ́ЦЬКИЙ Іван Васильович (17. 08. 1956, м. Красноярськ, РФ) — графік, живописець, геральдист. Син В. Турецького, чоловік Н. Пухінди. Премія Республіканської ви­ставки «Молодість» у Вільнюсі (1979). 1-е місце конкурсу зі створе­н­ня Державного Герба України (1991). Член НСХУ (1990), Українського геральдичного товариства (1990, і спів­засновник). Закінчив Львівське училище прикладного мистецтва (1977), факультет художньої кераміки Львівського ін­ституту прикладного та декоративного мистецтва (1982; викл. В. Гудак, Й. Садовський). Від­тоді працював художником з проєктува­н­ня й викона­н­ня екс­позицій музеїв у Львівському художньо-виробничому комбінаті Художнього фонду України; 1992–2003 — художник-дизайнер приватної фірми «Геть­ман ЛТД» (створював фірмовий стиль, екс­клюзивні етикетки, унікальні пляшки та сувенірні коробки преміум-класу, що стали візитівкою бренду в Україні та за кордоном). Від 2003 — на творчій роботі. Основні галузі — графіка малих форм (проєкти марок, листівок, конвертів, гральних карт на історичну тематику та в стилі бароко й арабески тощо, дизайн різноманітних від­знак і нагород) та книжкова графіка. Роботи пере­важно повʼязані з державною, міською і приватною геральдикою. Спів­автор сучасного герба та прапора Львова (1990), малого Державного Герба України (1991); автор низки гербів для єпис­копів греко-католицької церкви. Від 1995 спів­працює зі Спілкою українських філателістів Австрії, проєктуючи для неї колекційні художні тематичні конверти й штемпелі. Роз­робив серію монет для Нацбанку Білорусі. Ві­домий як майстер абстракції, де найважливішими є форма, екс­пресія, «звуча­н­ня» кольору. У живописних творах використовує широку контрастну гаму кольорів і форм для від­ображе­н­ня емоційної динаміки музичної композиції в часі. Здебільшого легка пастельна палітра акцентується мажорними кольорами — червоним, жовтим і синім. Грою світла й тіні досягає тривимірного зображе­н­ня лабіринтів та роз­міщених у ньому форм. Загальна асиметрія створюється на основі по­єд­на­н­ня овальних і округлих форм із трикутними та чотирикутними елементами. Лінії здебільшого увігнуті та опуклі. За­стосовує техніку лінійного живопису для створе­н­ня ефекту тривимірності зображе­н­ня, тому в картинах часто наявні багатошаровість композиції шляхом накла­да­н­ня білої фарби на обʼєкти. За допомогою цього при­йому площин­на композиція ніколи не є пласкою — елементи на ній на­ближаються та від­даляються від глядача. На основі його малюнків художниці гобеленів Г. Забудською та В. Постніковою створили низку гобеленів, зокрема «Неві­домість кличе» (2020), «Музика кольору», «Passion», «Patterns of the labyrinth» (усі — 2021). Учасник обласних, всеукраїнських, між­народних (Торонто, Канада, 1989; Ві­день, 1996, 2002; Женева, 1997–98; Лінінфельд, Австрія, 2000; Ліон, Франція, 2001) мистецьких ви­ставок від 1989. Персональні — у Львові (1990, 1993, 2016–17, 2023), Відні (1996, 1998, 2001), Києві (2017–20), Палац­цо (Італія, 2021), Кʼяс­со (Швейцарія, 2021). Деякі роботи Т. зберігають у Львівській галереї мистецтв, Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків (Луцьк). Колекціонує живописні й графічні твори, повʼязані зі Львовом і Галичиною; має величезну колекцію екслібрису. 2019 створено телефільм «Ivan Turetskyy “Color as Labyrinth”».