ТУРЕ́ЦЬКИЙ Василь Степанович (05. 03. 1923, м. За­ставна, нині Чернівецького р-ну Чернівецької обл. — 07. 01. 2000, Львів) — театральний художник, живописець, графік, скульптор. Батько І. Турецького. Заслужений працівник культури УРСР (1973). Заслужений художник України. Закінчив 7 кл. місцевої румунської школи (1937). У 13-літньому віці на­вчався малювати в іконописця Х. Драбика, потім — самотужки. 1939 за українські книжки та власні малюнки на українську тематику (зокрема порт­рети запорозьких козаків, Б. Хмельницького, Т. Шевченка) на кілька днів потрапив до румунської вʼязниці. З метою на­вча­н­ня у вузі пере­йшов через кордон Румунії з СРСР і був арештований радянськими спец­службами як румунський шпигун та від­правлений у Коломию (нині Івано-Франківська обл.), де пере­бував у вʼязниці 8 місяців. У жовтні 1940 повернувся в рідне село, працював художником у клубі й на­вчався у вечірній школі. У червні 1941 заарештований за звинуваче­н­ням у націоналізмі; під час етапу увʼязнених конвоїри, щоб не потрапити в полон до німців, роз­біглися, і хлопець врятувався. Був членом ОУН, вояком УПА під позивним «Журавель». Від 1942 — у Львові, де по­зна­йомився з О. Кульчицькою, яка під­тримувала талановитого буковинця. На­вчався на від­ділі графіки Львівської художньо-промислової школи (викл. М. Бутович), у Вищій образотворчій школі (1944). Повернувшись у Заліщики, 30 травня 1944 був заарештований радянською владою та звинувачений у націоналізмі; трійка НКВС вимагала смертної кари, що згодом змінили на 10 р. концтаборів та 5 р. засла­н­ня. Покара­н­ня від­бував у Він­ницькій роз­подільчій вʼязниці, згодом — на каторжних роботах у мордовських та сибірських таборах, а засла­н­ня — у Красноярську (усі — РФ). Від 1960 — в Івано-Франківську. Працював у майстерні з виготовле­н­ня надмогильних памʼятників. 1965 знову заарештований органами КДБ і майже рік пере­бував у вʼязниці; домоглася його звільне­н­ня Ірина Вільде. Від 1970 — головний художник Івано-Франківського обласного музично-драматичного театру імені І. Франка. Створював декорації та ескізи костюмів для драматичних і музичних ви­став. Його роботи вирізнялися філософською символікою та екс­пресією, глибоким зна­н­ням народної творчості, автентичних українських костюмів та предметів побуту. Серед оформлених ви­став — «Майська ніч», «Роксоляна», «Камін­ний хрест», «Украдене щастя», «Без­талан­на», «Маруся Богуславка», «Кайдашева сімʼя», «Тарас Бульба», «Гайдамаки», «Данило Галицький», «Наймичка», «Сестри Річинські». Автор екслібрисів, книжкових ілюстрацій. 1974 реабілітований. Від 1977 — у Львові; працював у художньому комбінаті Художнього фонду України, виконуючи історичні діорами для різних екс­позицій музеїв України, живописні та скульптурні порт­рети ві­домих діячів історії та культури, над­гробні памʼятники, зокрема родині Макогонів — батькам Ірини Вільде. Скульптурному стилю Т. характерні глибокий психологізм, стримана академічна монументальність.