ТОЛКАЧО́В Зиновій Шендерович (12(25). 02. 1903, с. Щедрін, нині Гомельської обл., Білорусь — 30. 08. 1977, Київ) — графік, живописець, монументаліст і педагог. Батько Іллі та Анелі, дід Олени Толкачових. Учасник 2-ї світової війни. Член Обʼ­єд­на­н­ня сучасних митців України (1929), обʼ­єд­на­н­ня «Жовтень» (1930–31), СХУ (1938). На­вчався 1919–20 у Вільних художніх майстернях (викл. П. Кончаловський, О. Осмьоркін), згодом у ВДХУТЕМАСі в Москві. Закінчив Київський художній ін­ститут (1930; майстерня Ф. Кричевського), де й працював 1933–35 викладачем, деканом графічного факультету, професором; від 1945 — на творчій роботі в Києві як оформлювач у галузі монументального живопису, станкової та книжкової графіки. Перші твори — революційні агітплакати та малюнки (1917–20). Виконав роз­писи пере­сувного клубу 14-го баталь­йону звʼязку Червоної армії (1920), комсомольських клубів у Києві (1921–22). Основна тематика — людина на війні, зображена в графічних циклах, стінописі, станкових картинах, а також авторське прочита­н­ня творчості Шолом-Алейхема, над якою він працював від кінця 1930-х до 1970-х рр. у живописі та графіці. Стиль митця по­значений по­єд­на­н­ням реалізму та екс­пресіонізму. Автор ілюстрацій до книг «На західному фронті без змін» Е.-М. Ремарка (1930), «Спогади про громадянську війну» Й. Якіра (1932), «Як гартувалася сталь» М. Островського (1935), «Мати» М. Горького, «Матінка Кураж та її діти» Б. Брехта (1965) та ін. На­прикінці 1940-х рр. митця звинуватили у формалізмі, звільнили з викладацької роботи, творчість ви­знали «релігійно-сіоністською» й почали вилучати його картини з ви­ставок і фондів. У творчому доробку художника — авторські альбоми-ре­продукції, зокрема «Освенцім» (К., 1965), що стали книгами-документами про Голокост. Учасник всеукраїнських, всесоюзних та між­народних мистецьких ви­ставок від 1926. Персональні — у Києві (1939, 1966, 1985, 2001), Москві, Уфі, Армавірі, Пʼятигорську (усі — РФ, 1942–44), Варшаві, Любліні, Кракові, Катовіце, Лодзі, Жешуві (усі — Польща, 1944–45), Відні (1946), Єрусалимі (2003). Деякі роботи Т. зберігають у Національному художньому музеї України, Національному музеї історії України у 2-й світовій війні, Національній бібліотеці України імені В. Вернадського, Музеї історії Києва, Центральному архіві-музеї літератури та мистецтва України (усі — Київ), Дні­провському, Донецькому, Запорізькому, Миколаївському, Сумському, Харківському, Херсонському художніх музеях, Музеї пропаганди (м. Шепетівка Хмельницької обл.), Державному музеї у Май­данеку (Люблін), Яд Вашемі (Єрусалим). Серед учнів — К. Гак­кебуш, В. Гливенко.