Толкачов Ілля Зиновійович
ТОЛКАЧО́В Ілля Зиновійович (06. 08. 1944, Київ — 30. 09. 2007, там само) — монументаліст, живописець, графік. Син Зиновія, брат Анелі, батько Олени Толкачових, чоловік Н. Болдиревої. Член НСХУ (1982), творчого обʼєднання київських художників-монументалістів «Погляд» (1990). Закінчив Київську художню середню школу імені Т. Шевченка (1962; викл. М. Родін, В. Кравченко, Ю. Ятченко), живописний факультет (викл. В. Костецький, І. Штільман, В. Забашта) та майстерню монументального живопису (кер. Т. Яблонська) Київського художнього інституту (1971). Відтоді до 2003 працював художником-монументалістом на Київському творчо-виробничому комбінаті НСХУ. Автор мозаїк — «Хоровод» на фасаді Будинку культури с. Коженики (Київська обл., 1975), «Фенікс» на фасаді торгового центру «Дружба» в Чернігові (1982), «Мотиви пошти» у будівлі Лівобережного поштамту в Києві (1999); розписів — «Дружба народів» для Української сільськогосподарської виставки (1978), «Від штурму Зимового до штурму космосу» в актовій залі Київської загальноосвітньої школи № 220 (1979–80), «Ігри в Стародавній Олімпії» (1980), поліптих «Києву — 1500» («Жнива», «Святитель») у харчовому комбінаті № 909 заводу імені Артема (Київ; обидва — 1980–81); вітражів — триптих «Асклепій, Гігієна, Панацея» в Національному музеї медицини України (Київ, 1982), «За мотивами поезії Лесі Українки» в Палаці культури Новоград-Волинського (Житомирська обл., 1986), «Кібернетика» в Інституті кібернетики АН УРСР (1990); енкаустика «Аристотель, Песталоцці, Оцен, Ушинський, Шевченко» в Педагогічному музеї України (1986; обидва — Київ). Графічні й живописні роботи писав широко, яскраво, декоративно, умовно. Навіть простий мотив вражав нестримною енергією, буянням фарб, прихованим глибинним підтекстом. Учасник всеукраїнських, всесоюзних, закордонних (Белґрад, 1988; Варшава, Берлін, обидві — 1989; Антверпен, Бельгія, 1992) мистецьких виставок від 1976. Персональні — у Києві (1998–99, посмертні — 2008–09). Деякі твори Т. зберігають у фондах Міністерства культури та інформаційної політики України, Дирекції виставок НСХУ (обидва — Київ), Донецькому художньому музеї, Ізмаїльському історико-краєзнавчому музеї Придунавʼя (Одеська обл.).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Accelerando» (1967), «Біля озера», «Жінка» (обидва — 1972), «Токтогульська ГЕС», «Базар в Уч-Кургані», «Весна в Кара-Кулі», «Спека», «Киргиз», «Наташа», «Ранок в долині» (усі — 1976), «Будівництво нового будинку в Києві», «Канатоходець», «Етюдник» (усі — 1977), «Двоє», «Купе», «Фото на пам’ять», «Нова техніка лісорубів» (усі — 1978), триптихи «Сестри» («Рожава», «Прип’ять», «Брагінка») та «Матері» (обидва — 1989), «Гладіолуси на чорному тлі» (1998), поліптих «Іллін день» (1998–2002), «Гладіолуси на білому тлі» (2000); серії — «Лікарня» (1967), «Будівельний батальйон» (1973), «Спортивна траса» (1979), «Калічі» (1991–93), «Спогади про інститут» (1995).


