РИБАЧУ́К Марина Василівна (07. 09. 1964, м. Артемове Дзержинського р-ну, нині Залізне Бахмутського р-ну Донецької обл. — 25. 11. 2023, Чернівці) — живописець. Членкиня НСХУ (2010). Між­народна літературно-мистецька премія імені О. Кобилянської (2013), Чернівецька обласна мистецька премія імені О. Киселиці (2020). Від 1979 — у Чернівцях, де на­вчалася у творчій майстерні І. Холоменюка. Закінчила художньо-графічний факультет Івано-Франківського педагогічного ін­ституту (1988; викл. М. Фіґоль, С. Топоркова, М. Дейнега). Працювала в Чернівцях викладачем малюнку та композиції в ПТУ № 5 (1988–92); художником на під­приємстві «Мармур» (1992–95); від 2004 — приватний під­приємець. Основна галузь — станковий олійний живопис; тематика — історична архітектура Чернівців та інших міст України (архітектурні ансамблі, старовин­ні вулиці, затишні міські куточки, що по­єд­нують документальну точність із ліричним світос­прийня­т­тям). Значне місце у творчості за­ймають тематичні композиції, присвячені духовній культурі, історичній памʼяті та народним традиціям. Авторка декоративно-ужиткових, культових і релігійних виробів. Творчість мисткині вирізняється змістовністю, яскравою колірною палітрою, оригінальністю композиційних рішень і високою живописністю. Її художня манера по­єд­нує реалістичне трактува­н­ня форми з декоративною узагальненістю. Для творів характерні тонке від­чу­т­тя світла та простору, емоційна виразність образів. Учасниця всеукраїнських і між­народних пленерів та мистецьких ви­ставок від 2004. Деякі твори Р. зберігають у Чернівецькому художньому музеї, Чернівецькому літературно-меморіальному музеї О. Кобилянської, Музеї видатних діячів української культури, Музеї Лесі Українки (обидва — Київ), Музеї історії Буковини м. Сучава (Румунія), осередку Спілки гуцулів Румунії (с. Репедя Марамороського пов.).