КОВАЛІ́ВСЬКИЙ Андрій Петрович (20. 01(01. 02). 1885, с. Роз­сохувате, нині Золочів. р-ну Харків. обл. — 29. 11. 1969, Харків) — історик, етно­граф. Чоловік Кас­сандри Ко­стан. Доктор історичних наук (1951), професор (1958). Заслужений діяч науки УРСР (1965). У 1916–18 навч. у Лазарев. ін­ституті сх. мов (Москва; викл. А. Кримський), закін. Харків. університет (1922). Від­тоді працював у НДІ історії укр. культури (Харків): 1930–34 — зав. сектору етно­графії; від 1934 — науковий спів­робітник Ін­ституту сходо­знавства АН СРСР (Ленін­град, нині С.-Петербург). 1938 заарешт., за звинуваче­н­ням у антирад. діяльності засудж. до 5-ти р. таборів. 1944 повернувся до Харкова, працював у пед. ін­ституті; від 1948 — у Харків. університеті: 1951–64 — завідувач кафедри історії Нового часу, 1964–69 — завідувач кафедри історії серед. віків. У 1920-х рр. опублікував низку праць про Г. Сковороду, досліджував укр. етно­графію, згодом ви­вчав араб. джерела зі стародав. історії сх.-європ. народів, зокрема українців. У праці «Путешествие Ибн-Фадлана на Волгу» (Москва; Ленин­град, 1939), ви­даній без за­значе­н­ня авторства, пере­клав, дешифрував і прокоментував унікал. Мешхед. рукопис; низка пере­кладів робіт ін. араб. авторів (зокрема історика 10 ст. ал-Масуді) залишилася у рукописах. Був спів­засн. Всеукр. наук. асоц. сходо­знавства (1926), чл. редколегії ж. «Східний світ» (1927–30).