КОВА́ЛЬ Віталій Кирилович (25. 09. 1937, с. Петрівка Прилуц. р-ну Черніг. обл. — 04. 07. 2001, Київ, похов. у с. Жовтневе Прилуц. р-ну) — прозаїк, літературний критик, пере­кладач. Між­нар. літ. премії ім. В. Вин­ниченка (1993), ім. Г. Сковороди (1997). Член НСПУ (1977). Закін. Ніжин. культ.-осв. училище (Черніг. обл., 1956), Київ. університет (1965). Працював 1967–72 завідувач від­ділу критики г. «Літературна Україна»; 1972–89 — в апараті Київ. організації СПУ. Дебютував 1960 у рай. г. «Соціалістичне село». Автор повісті-сповіді «До тебе, батьку…» (1985), кн. літ.-крит. статей «Жит­тєва позиція» (1981; обидві — Київ). Життю й творчості О. Гончара присвяч. повість-есе «Шляхи прапороносців» (1985), повість-дослідж. «“Собор” і навкого нього» (1988; 2005; усі — Київ), кн. «Реквієм по моїй душі» (Чг., 1998), «Ніч без Олеся Гончара» (К., 2005). Пере­клав із російської мови повісті «Весняні пере­верти» В. Тендрякова (1978), «Коли мене гойдало сонце» Ю. Ше­сталова (1981), «Пожежа» В. Распутіна (1987), роман «Білий шаман» М. Шундика (1982; усі — Київ). Написав сценарії т/ф «Олесь Гончар. Сторінки творчості», «Олесь Гончар: Пишу Україні», д/ф «Любіть! Суд над одним віршем Володимира Сосюри» та «Україна Євгена Товстухи». Упорядковано кн. есеїв, спогадів і документів К. «Серце моє в колючому дроті» (К., 2005).