КАПА́К Микола Микола­йович (25. 01. 1951, смт Солотвин Богородчанського р-ну Станіславської, нині Івано-Франківської обл.) — архітектор. Член НСАУ (1991; від 1995 — голова Івано-Франківської організації). Член-кореспондент Української академії архітектури (2002). Державна премія України у галузі архітектури (1992). Премії імені І. Вагилевича (1998) та імені І. Моргилевського (2002). Закінчив Київський інженерно-будівельний ін­ститут (1973). Працював 1972 в архітектурно-планувальному бюро головного архітектора Рівного; від 1973 — в органах містобудува­н­ня та архітектури Івано-Франківської області: від 1981 — за­ступник головного архітектора Івано-Франківської області. Автор і спів­автор проєктів шкіл та до­шкільних закладів, Будинків культури в селах Рожнятівських, Коломийських, Богородчанських, Косівських, Тисменицьких ра­йонів; забудови громадських центрів сіл Дзвиняч Богородчанського, Пʼядики, Угорники, Під­гайчики, Турка Коломийського, Цінева Рожнятівського ра­йонів; культурних споруд у селах Монастирчани Богородчанського, Пере­рісль На­двірнянського, Верх­ній Струтинь Рожнятівського ра­йонів; ре­ставрації деревʼяних культурних споруд — памʼяток архітектури — в селах Устя та Хлібичин Снятинських, Микитинці Косівських, Тишківці Городенківських ра­йонів (усі — Івано-Франківська обл.); архітектурних частин памʼятників у с. Грабівці Богородчанського ра­йону та Івано-Франківську.