Каплер Олексій Якович
КА́ПЛЕР Олексій Якович (28. 09(11. 10). 1904, Київ — 11. 09. 1979, Москва, похов. у м. Старий Крим, нині АР Крим) — письменник, сценарист, актор. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1969). Державні нагороди СРСР. Навч. 1919 у студії О. Екстер (Київ). Відтоді — актор і реж. театрів у Києві, де з С. Юткевичем і Г. Козинцевим організував «Театр Петрушки» та молодіж. театр «Арлекін» (1920). Працював 1921–26 на Ф-ці ексцентрич. актора, організов. Г. Козинцевим та І. Траубергом у Петрограді (згодом Ленінград, нині С.-Петербург). Знявся у ролях Норвезького моряка («Чортове колесо»), Значної особи («Шинель»; обидва — 1926, реж. Г. Козинцев). Зав. відділу культури Союзу працівників мистецтв в Одесі. 1928–31 — сценарист і реж. Київ. кінофабрики. Асист. О. Довженка під час зйомок стрічки «Арсенал» (1929). Знімав агітац. і пропагандист. фільми, зокрема за влас. сценаріями («Студентка», «Право на жінку»; обидва — 1930; «Шахта 12-18», 1931). Автор сценаріїв до кінокомедії «Три товариші» (1935, із Т. Златогоровою; реж. С. Тимошенко), фільмів «Шахтарі» (1937, реж. С. Юткевич), «Ленін у Жовтні» (1937; сценарій К. «Повстання» відзначено 1-ю премією конкурсу РНК СРСР, 1936), «Ленін у 1918 році» (1939, із Т. Златогоровою; реж. обох — М. Ромм; Сталін. премія за дилогію, 1941), «Вона захищає Батьківщину» (реж. Ф. Ермлер), «Котовський» (реж. О. Файнціммер; обидва — 1943). Під час 2-ї світової війни — військкор, літав до партизанів Ленінгр. обл. Газетні нариси об’єднав у кн. «В тылу врага» (Москва, 1943). За стосунки з дочкою Й. Сталіна С. Аллілуєвою 1943 К. відправили до Воркути, де перебував 5 р., працював фотографом. Звільн. 1948. Без дозволу відвідав Москву, після чого потрапив до режим. табору в Інті (обидва — Респ. Комі, РФ). Там познайомився з діячами укр. культури, зокрема Г. Кочуром, Д. Паламарчуком. Звільн. 1953, реабіліт. 1954. Від 1939 (з перервами) викладав у ВДІКу, на Вищих сценар. курсах (обидва — Москва). Написав сценарії до стрічок «За вітриною універмагу», «Перші радощі» (обидві — 1956), «Незвичайне літо» (1957; обидва — за однойм. романами К. Федіна; усі — реж. В. Басов). Співавтор сценаріїв до фільмів «Людина-амфібія» за однойм. романом О. Бєляєва (1962, реж. В. Чеботарьов, Г. Казанський), «Смугастий рейс» (1961, співавтор В. Конецький, реж. В. Фетін), «Приймаю бій» (1966, реж. С. Мікаелян), телефільму «Віра, Надія, Любов» (1972, реж. І. Хмарук, Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), рад.-амер. фільму «Синій птах» за однойм. п’єсою М. Метерлінка (1975). Ведучий програми «Кінопанорама» (1966–72) на Центр. телебаченні у Москві. Як журналіст часто виступав у пресі (переважно в «Литературной газете»); його полем. статті викликали жваву реакцію читачів, напр., публікація на захист кіноактриси В. Холодної. Автор ст. «Кухня характеров» // «Как мы работаем над сценарием: Сб.» (Москва, 1936), «Писатель и кино» // «Октябрь», 1958, № 10.
Пр.: О значении кинодраматургии в современном киноискусстве. 1960; Киноповести. 1962; Долги наши. 1973; Загадка королевы экрана. 1979; Избранные произведения. 1984. Т. 1–2 (усі — Москва).
Літ.: Козинцев Г. Алексей Каплер // Сов. экран. 1960. № 15; Агишев О. Мастер // Искусство кино. 1974. № 10; Друнина Ю. Горький урок человековедения // Там само. 1993. № 3.
Л. В. Череватенко
Основні праці
О значении кинодраматургии в современном киноискусстве. 1960; Киноповести. 1962; Долги наши. 1973; Загадка королевы экрана. 1979; Избранные произведения. 1984. Т. 1–2 (усі – Москва).
Рекомендована література
- Козинцев Г. Алексей Каплер // Сов. экран. 1960. № 15;
- Агишев О. Мастер // Искусство кино. 1974. № 10;
- Друнина Ю. Горький урок человековедения // Там само. 1993. № 3.
Л. В. Череватенко
Людина 
.jpg)
