Каплун Яків Львович
КАПЛУ́Н Яків Львович (27. 05(09. 06). 1907, містечко Голта, нині у складі м. Первомайськ Микол. обл. — 28. 05. 1985, Москва) — композитор, скрипаль, альтист, педагог. Член СК СРСР (1944). Лауреат 2-го Всесоюз. конкурсу музикантів-виконавців (Ленінград, нині С.-Петербург, 1935), Всесоюз. конкурсу на кращий твір патріот. змісту (Москва, 1942, 2 премії). Закін. Одес. муз.-драм. інститут (1928; кл. скрипки П. Столярського, композиції — В. Золотарьова, П. Молчанова, М. Вілінського), Моск. консерваторію (1945; кл. симф. диригування Г. Столярова, М. Аносова). Брав уроки у А. Ямпольського, Р. Ґлієра, Н. Жиляєва, консультувався у Д. Шостаковича, В. Шебаліна. 1930–31 — альтист Великого симф. оркестру Всесоюз. радіо (Москва); 1931–32 — концертмейстер перших скрипок симф. оркестру Закавказ. радіо (м. Тифліс, нині Тбілісі); 1932–52 — концертмейстер-соліст групи альтів оркестру Великого театру (Москва). Виступав у дуеті із дружиною С. Лебединською (піаністка) з концерт. програмами в Одесі, Тифлісі, Куйбишеві (нині Самара), Москві. 1945–49 концертував і здійснив записи разом із видат. музикантами, зокрема скрипалем Д. Ойстрахом, піаністом Л. Оборіним та віолончелістом С. Кнушевицьким. Від 1952 займався пед. діяльністю.
Тв.: для симф. оркестру — Фуга (1940); для скрипки та симф. оркестру — Варіації на тему О. Глазунова (1927–28); Скерцо (1937); для баритона, хору та симф. оркестру — вокал.-симф. поема «Рідній українській землі» (1942, сл. М. Рильського); для духового оркестру — марш «Заклик Батьківщини» (1942); для струн. квартету — «Allegro» (2-а ред. — 1964); для скрипки та фортепіано — Етюд (1924), 4 поеми (1928–34), цикл «Дев’ять прелюдій для скрипки і фортепіано» (1944–45); для скрипки соло — «Варіації на фінську тему» (1927); пісні, романси; музика до драм. вистав, зокрема «Гайавата» за Г. Лонґфелло, «Піноккіо» (обидві — 1928, поставлені в Одесі).
Літ.: Я. Л. Каплун. Памяти ушедших // Сов. музыка. 1986. № 5; Бродавко Р. Люди искусства. Средство от забвения // ОВ. 2003, 15 нояб.
О. Ю. Кореняк
Основні твори
для симф. оркестру — Фуга (1940); для скрипки та симф. оркестру — Варіації на тему О. Глазунова (1927–28); Скерцо (1937); для баритона, хору та симф. оркестру — вокал.-симф. поема «Рідній українській землі» (1942, сл. М. Рильського); для духового оркестру — марш «Заклик Батьківщини» (1942); для струн. квартету — «Allegro» (2-а ред. — 1964); для скрипки та фортепіано — Етюд (1924), 4 поеми (1928–34), цикл «Дев’ять прелюдій для скрипки і фортепіано» (1944–45); для скрипки соло — «Варіації на фінську тему» (1927); пісні, романси; музика до драм. вистав, зокрема «Гайавата» за Г. Лонґфелло, «Піноккіо» (обидві — 1928, поставлені в Одесі).
Рекомендована література
- Я. Л. Каплун. Памяти ушедших // Сов. музыка. 1986. № 5;
- Бродавко Р. Люди искусства. Средство от забвения // ОВ. 2003, 15 нояб.
Людина 
