Караченцов Микола Петрович
КАРА́ЧЕНЦОВ Микола Петрович (Караченцов Николай Петрович; 27. 10. 1944, Москва — 26. 10. 2018, с-ще Істра Моск. обл.) — російський актор, співак. Нар. арт. РРФСР (1989). Орден «За заслуги» 4-го ступ. РФ (2009). Рос. нац. актор. премія ім. А. Миронова «Фіґаро» (2011). Закін. Школу-студію МХАТу (1967; викл. В. Монюков). Відтоді до 2005 працював у театрі «Ленком» (Москва). У кіно від 1967. К. — універс., імпульс., гострохарактер. актор із надзвичайно емоц. манерою гри, часто ґротескною, з елементами буфонади, йому притаманні дуже динамічна пластика, різкі й точні рухи; переконливий у лірич. ролях. Самостійно виконував ризиковані каскадер. трюки, бився на кулаках та різноманіт. зброї, співав і професійно танцював. Найбільше виявив актор. майстерність у жанрі ексцентрич. муз. комедії. За роки твор. діяльності виконав понад 200 пісень, випустив низку компакт-дисків із влас. записами.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Шурко Басаргін («Дим вітчизни» за К. Симоновим), Микола Резанов («Юнона і Авось» за А. Вознесенським), Серж («Школа для емігрантів» Д. Ліпскерова), Мишко Земцов («Жорстокі ігри» О. Арбузова), Олексій («Оптимістична трагедія» В. Вишневського), Тіль Уленшпігель («Тіль» Г. Горіна за Ш. де Костером), Солдат («Прощавай, зброє!» за Е. Гемінґвеєм); у кіно — Володимир Бусигін («Старший син», 1975, реж. В. Мельников), Маркіз Рікардо («Собака на сіні», 1977, реж. Я. Фрід), Пірат Чорний Пес («Острів скарбів», 1982, реж. В. Воробйов), Васько Ходас («Білі Роси», 1983, реж. І. Добролюбов), Біллі Кінг («Людина з бульвару Капуцинів», 1987, реж. А. Сурикова), Микола Худокормов («Цирк згорів, і клоуни розбіглися», 1998, реж. В. Бортко), Олександр Карпов («Колгосп інтертейнмент», 2003, реж. М. Воронков), Гліб («Па», 2004, реж. А. Канівченко, М. Гадомський); в укр. стрічках — Гангстер Уррі («Пригоди Електроніка», 1979, реж. К. Бромберг), Джефф Пітерс, Актор («Трест, що луснув», 1982, «І чорт з нами», 1991; обидві — реж. О. Павловський), Япончик («Дежа вю», 1988, реж. Ю. Махульський).
Рекомендована література
- Якубович О. Николай Караченцов. Москва, 1988;
- Агишева Н. Актер, который не устал // Моск. новости. 1994, 30 окт. — 6 нояб.;
- Кантемирова З. Караченцов «без понтов» // Кино Парк. 1998. № 6.
Завантажити статтю
Людина 
