Кармалюк Павло Петрович

КАРМАЛЮ́К Павло Петрович (24. 12. 1907 (06. 01. 1908), с. Осівці, нині Брусилів. р-ну Житомир. обл. — 08. 05. 1986, Львів) — співак (баритон), педагог. Професор (1969). Народний артист СРСР (1960). Лауреат Всеукр. конкурсу виконавців (Київ, 1945). Закін. Київську консерваторію (1941; кл. Д. Євтушенка). З поч. 2-ї світової війни мобілізов. до фронтового ансамблю. Після поранення 1943 демобілізов., був арт. Саратов. театру опери та балету. 1944–70 — соліст Львів. театру опери та балету ім. І. Франка. Водночас 1949–77 викладав у Львів. консерваторії: від 1967 — завідувач кафедри сольного співу. Володів голосом рідкіс., м’якого оксамитового тембру, рівним в усіх регістрах, яскравим актор. обдаруванням. У камер. репертуарі — твори Й.-С. Баха, Ґ. Ґенделя, В.-А. Моцарта, Л. ван Бетговена, Ф. Шуберта, Ф. Ліста, Й. Брамса, О. Аляб’єва, М. Глінки, О. Даргомижського та ін. Вагоме місце посідали твори укр. композиторів — М. Лисенка, Я. Степового, К. Стеценка, Д. Січинського, С. Людкевича, К. Данькевича та ін., обробки укр. нар. пісень та пісні народів світу. Записав на платівки укр. пісні, зокрема лемківські («Ой ми, яко ми», «Я сам хлопець справедливий», «Полетів би на край світу»), романси, арії з опер. Гастролі в країнах СНД, Польщі, Чехії, Словаччині, Румунії, Болгарії. Серед учнів — М. Галій, Н. Дацько, С. Криворучко, В. Лужецький, П. Ончул, В. Федотов, С. Фіцич, В. Чайка.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю