КАРПА́ТСЬКИЙ РЕЙД — операція Сумського партизанського зʼ­єд­на­н­ня під командува­н­ням С. Ковпака. Проведена у червні–жовтні 1943 згідно з оперативним планом бо­йових дій партизанів України на весняно-літній період, затвердженим ЦК ВКП(б) і Державним комітетом оборони СРСР. Перед зʼ­єд­на­н­ням по­ставлено зав­да­н­ня вийти рейдом на територію Чернівецької області для здійсне­н­ня там диверсій на нафто­проводах і комунікаціях ворога, організації партизанського руху, а також ви­вче­н­ня можливостей веде­н­ня партизанської боротьби у Польщі, Чехословач­чині, Угорщині та Румунії. Зʼ­єд­на­н­ня нараховувало понад 1900 бійців, обʼ­єд­наних у 4 баталь­йони, озброєних, окрім гвинтівок, автоматів і пістолетів, гарматами, мінометами й станковими кулеметами. Рейд роз­почався з білоруського с. Мілашевичі. 24–25 червня під час форсува­н­ня р. Горинь (притока Припʼяті, басейн Дні­пра) між селами Корчин і Звіздівка (Людвипільський, нині Костопільського р-ну Рівненської обл.) авангард зіткнувся з бійцями УПА, які намагалися за­шкодити пере­праві. Після пере­говорів, ініці­йованих комісаром зʼ­єд­на­н­ня С. Руднєвим, вони без бою пропустили радянських партизанів. У ніч з 6 на 7 липня зʼ­єд­на­н­ня пере­тнуло кордон між райхскомісаріатом «Україна» і дистриктом «Галичина», що входив до складу Генерального губернії, та роз­горнуло активні бо­йові дії: здійснено низку диверсій на залізничних і шосейних комунікаціях, пі­дірвано кілька ешелонів, зруйновано 4 мости, завдяки чому на тривалий час зупинено рух на залізниці Тернопіль–­Проскурів (нині Хмельницький), яка мала стратегічне значе­н­ня. Німецька адміністрація від­разу ж організувала на­ступ по­близу м. Скалат (Тернопільська обл.), однак партизани роз­громили ворога і захопили місто, де здобули значні трофеї — продовольство та майно. У ніч з 12 на 13 липня Шалигінський загін зʼ­єд­на­н­ня раптовим ударом вибив німців із с. Раштівці (Гусятинського р-ну Тернопільської обл.), після чого проти партизанів спрямовано авіацію. 15 липня зʼ­єд­на­н­ня було блоковане майже 3-ма тис. німецьких солдатів, однак зуміло ви­рватися з оточе­н­ня і уві­йшло в Карпати. Німці пере­кинули у цей район додаткові сили, за­блокували партизанів у горах, а не­вдовзі почали завдавати по­стійних авіаційних ударів. Спроби ви­рватися з оточе­н­ня були без­успішними, оскільки зʼ­єд­на­н­ня виявилося непідготовленим до веде­н­ня ефективних бо­йових дій у гірській місцевості. За таких об­ставин партизанське командува­н­ня наказало знищити гармати, міномети й станкові кулемети, а вантаж і поранених пере­класти на верхових коней. Уранці 4 серпня майже 1,5 тис. партизанів 3-ма ударними колонами несподівано атакували смт Делятин (На­двірнянського р-ну Станіславської, нині Івано-Франківської обл.), де знаходився німецький штаб. Партизани про­йшли через усе селище, і лише на виході їхній авангард на чолі з С. Руднєвим зіткнувся з колоною німців на автомашинах (до 1 тис. вояків), що прибула з м. Коломия (Станіславська обл.). Аби дати змогу основним силам вийти з міста, С. Руднєв з кількома десятками бійців вступив у зу­стрічний бій з ворогом. Зʼ­єд­на­н­ня вирвалося з оточе­н­ня, але знову вимушено ві­ді­йшло в гори, С. Руднєв і його загін загинули. 5 серпня на нараді командирів і комісарів ухвалено ріше­н­ня роз­ділити зʼ­єд­на­н­ня на 6 бо­йових груп і кожній з них само­стійно йти на прорив, а потім знову зустрітися в об­умовленому місці й продовжити бо­йові дії в Прикарпат­ті. Німці, які не чекали по­вторного атаки, не зуміли пере­шкодити партизанам ви­рватися з оточе­н­ня, хоча й організували пере­слідува­н­ня. Втрата важкої зброї та боє­припасів і фізична втома не дали змоги зʼ­єд­нан­ню продовжити боротьбу в Карпатах. Тоді групами (великими й малими) і по одному партизани рушили на Поліс­ся. 23–27 вересня по­близу м. Городниця зу­стрілися групи С. Ковпака, П. Вершигори, М. Па­вловського (загалом понад 600 бійців), на­прикінці того ж місяця вони ви­йшли в район свого по­стійного базува­н­ня на Поліс­сі. Рейд у Карпати, що тривав майже 100 днів, роз­цінений ЦК КП(б)У й Українським штабом партизанського руху як най­блискучіший з усіх, здійснених українськими партизанами. Загони зʼ­єд­на­н­ня про­йшли 4 тис. км по окупованій території, у боях і диверсіях знищили близько 3,5 тис. ворожих солдатів і офіцерів, під­били 2 літаки, 4 танки, 5 гармат, спалили 333 автомашини, зруйнували 40 нафтових веж, 13 нафто­сховищ, 3 нафтопереробні заводи, пі­дірвали 19 ешелонів, 47 залізничних і шосейних мостів довжиною 3,6 тис. погон­них метрів. Втрати партизанів вбитими і зниклими без­вісти склали близько 600 осіб. Водночас рейд засвідчив, що план його проведе­н­ня був украй ризикованим, оскільки ініціатори та роз­робники — ЦК КП(б)У й Український штаб партизанського руху — в по­спіху, намагаючись догодити керівництву СРСР, не врахували багатьох важливих об­ставин проведе­н­ня бо­йових партизанських операцій у Карпатах, зокрема що українське населе­н­ня не надасть бажаної під­тримки партизанам і що гармати та міномети у гірських умовах тільки за­шкодять їхнім діям.