ЖО́ГОЛЬ Людмила Євгенівна (23. 05. 1930, Київ — 15. 04. 2015, там само) — художниця декоративного текс­тилю, мистецтво­знавець. Канд. мистецтво­знавства (1965). Народний художник України (1994). Дійсний член Української академії архітектури (2000). Премія ім. К. Білокур (2007). Диплом АМ СРСР (1978) за художнє виріше­н­ня готелю «Київ». Бронзова медаль ВДНГ СРСР (1985). Орден княгині Ольги 3-го ступеня (2000). Член НСХУ (1960). На­вчалася в Київському художньому ін­ституті (1948–51; викл. К. Заруба), закінчила Львівський ін­ститут прикладного та декоративного мистецтва (1954; викл. М. Бавструк, М. Ліщинер, В. Манастирський). Працювала від 1957 в Академії архітектури УРСР (Київ): 1970–82 — завідувач від­ділу оздобле­н­ня та обладна­н­ня житл. та громадських споруд Київського зонального НДІ екс­периментального проектува­н­ня житл. та громадських споруд. Голова Республіканської комісії з народного і декоративного мистецтва СХУ (1970–80). Від 1954 — учасниця всеукраїнських, всесоюзних, зарубіжних мистецьких ви­ставок. 35 персон. ви­ставок, зокрема у Єревані (1978), Одесі (1980), Києві (1980, 1982, 1988, 1991, 1994–95, 2005, 2010), Львові, Дні­пропетровську (обидві — 1983), Баку (1987), Мінську (1988), Афінах (1996), Скопʼє (2000), Москві (2000, 2003, 2005, 2009), Парижі (2007). 

Одна з основоположниць національної школи гобелена України 2-ї пол. 20 ст. У 1970-х рр. здійснила своєрідну революцію в оздоблен­ні громадських інтерʼєрів, працюючи в напрямку їх комплекс. оформле­н­ня декор. тканинами, гобеленами. Об­стоювала традиції класич. гобелена, осн. принципом якого є зображал. начало. Створювала вибивні та жакардові тканини, покривала, верети, ліжники, килими, панно, гобелени. Улюблена тема — буя­н­ня укр. природи. Використовувала типові укр. нар. мотиви та сполуче­н­ня кольор. гам у ліжниках, веретах, декор. тканинах, де особливо від­чутний генет. звʼязок із нар. мистецтвом. У гобеленах наявна причетність до європ. культурних традицій. Окремі роботи зберігаються в МУНДМ. Про творчість Ж. знято т/ф «Л. Жоголь» (1994, реж., Л. Лисенко), «Краса напів­дикої квітки» (2006, реж. О. Бійма). Брала участь в укла­дан­ні альбому «Декоративное искус­ство Украины» (Москва, 1986). Авторка низки статей в ЕСУ та періодиці, наук. збірниках, зокрема «Мистецтво в інтерʼєрі сучасної архітектури» // «Мистецтво­знавство України: Зб. наук. пр.» (К., 2003, вип. 3), «Її стихією була пластика глини (До 95-річчя від дня народж. Н. І. Федорової)» // «Мистецькі обріїʼ2001–02: Альм.» (К., 2003), «Красу потрібно захищати» // «Мистецькі обріїʼ2003: Альм.» (К., 2004). Уклала каталог «Ніна Кондратенко» (К., 2008).