Лібовіц Гарольд

ЛІБО́ВІЦ Гарольд (Liebowitz Harold; 25. 06. 1924, м. Бруклін, шт. Нью-Йорк, США — 07. 04. 2004, м. Тусон, шт. Аризона, США) — американський фахівець у галузі механіки руйнування. Іноз. чл. НАНУ (1994). Закін. Політех. інститут Брукліна (1946), докторат цього інституту (1948). Працював у Службі військ.-мор. дослідж. США (1948–68); у 1968–90 — проф. Університету Дж. Вашинґтона (Вашинґтон) та від 1971 — директор його Інституту дослідж. руйнування, втоми та конструкц. надійності. Вивчав механіку руйнування матеріалів і міцність конструкцій, зокрема методи розв’язування задач механіки деформів. тіл з тріщинами під дією навантажень та різних фіз. полів, оцінювання руйнування та міцності неоднорід. і композиц. тіл з дефектами типу тріщин тощо. Спільно з укр. ученими О. Андрейківим (Львів. університет), В. Грінченком (Інститут гідромеханіки НАНУ), О. Гузем (Інститут механіки НАНУ), С. Калоєровим (Донец. університет), Л. Фільштинським (Сум. університет) зробив суттєвий внесок у розроблення ефектив. методів розв’язання задач матем. теорії тріщин та обчислення значень коефіцієнтів інтенсивності напружень для твердого деформів. тіла, з О. Дащенком (Одес. політех. університет), А. Ка­­мінським (Інститут механіки НАНУ), А. Красовським, А. Лебедєвим, Г. Писаренком, В. Трощенком (усі — Інститут проблем міцності НАНУ), М. Леоновим, В. Панасюком, О. Романівим, М. Савруком (усі — Фіз.-мех. інститут НАНУ) — у частині побудови розрахунк. моделей для кількіс. аналізу втом. руйнування і прогнозування ресурсу деталей машин. Заснував і редагував 7 томів «Advanced Treatise on Fracture» (1969–72).

Завантажити статтю