КАЛЬЦИТОФІ́ЛИ (від кальцит та грец. φίλος — друг, прихильник) — рослини, які ростуть на лужних карбонатних ґрунтах. Ін. назва — кальцефіли. Трапляються в місцях виходу вапняків, мергелів, крейди тощо, уникають кислих ґрунтів. Типовими К. є ран­ник, гісоп, чебрець крейдові, сонцецвіт крейдолюбний, полин суцільнобілий та ін. На території України є 3 центри пошире­н­ня К.: бас. Сіверського Дінця, Зх. Поді­л­ля та Гірський Крим. Для осн. с.-г. культур сприятливими є ґрунти, структуровані карбонатами. У від­ділі екології фітосистем Ін­ституту ботаніки НАНУ (Київ) роз­роблено шкалу, за якою К. поділяють на 3 під­групи: гемікарбонатофіли, що зростають на ґрунтах, збагачених карбонатами (на лесовій основі; CaO, MgO — 1,5–5 %); карбонатофіли (факультативні) — рослини багатих на карбонати ґрунтів (рендзини; CaO, MgO — 5–10 %); гіперкарбонатофіли (облігатні) — рослини, що ростуть виключно на від­кладах карбонатів (крейди) за від­сутності ґрунту (CaO, MgO — понад 10 %). На цих субстратах інтенсивно від­бувається процес видо­утворе­н­ня. Рослини, які уникають ґрунтів з лужною реакцією ґрунт. роз­чину, називають кальцитофобами (від кальцит і грец. φόβος — страх, жах), або кальцефобами. Їх також класифікують на гіперкарбонатофоби (облігатні) — ростуть на ґрунтах за від­сутності слідів CO2–; карбонатофоби (факультативні) — не ростуть на карбонат. ґрунтах (CaO, MgO — 0,05 %); гемікарбонатофоби — уникають субстратів (CaO, MgO — 0,05 %, підзолисті, лучні гле­йові ґрунти). До кальцитофобів належать рослини сфагнових боліт (ан­дромеда багатолиста, журавлини болотна й дрібноплода, росички середня, круглолиста, англійська, багно болотне). Облігатні кальцитофоби за наявності в ґрунті НСО3– та Са2+ утворюють у коренях велику кількість сполук, що гальмують їхній ріст і здатні звʼязувати іони важких металів, надлишок яких у кислих ґрунтах їм не шкодить. Вони є індикаторами не лише кислих, а й без­структур., бідних на зольні елементи та азот ґрунтів.