Київська фортеця
КИ́ЇВСЬКА ФОРТЕ́ЦЯ — комплекс фортифікаційних споруд 18–19 ст. Розташ. на Печерську та прилеглих до нього територіях. Була однією з найпотужніших фортець Рос. імперії. Нині — група памʼяток архітектури та історії, своєрід. музей історії фортифікації (під охороною держави від 1979). Складається з кількох різночасових утворень. Печер. фортеця (після заснування Нової фортеці отримала назву Стара Печер. фортеця, цитадель) засн. у звʼязку з загрозою швед. вторгнення у Гетьманщину. Закладення відбулося 15 серпня 1706 у присутності рос. імператора Петра І, який був ініціатором будівництва й співавтором проекту. Найзручнішим місцем для фортеці виявилася тер. навколо Києво-Печерської Свято-Успенської лаври, при цьому її стіни та башти мали служити внутр. лінією оборони. Щоб звільнити місце для фортеці, знесли 955 дворів Печер. м-ка, а його укріплення частково використали під час спорудження нових валів. На буд-ві фортеці працювали рос. солдати та (у перший рік) укр. козаки під наглядом гетьмана І. Мазепи. Гол. вал зведено 1708, але подальше будівництво розтяглося до 1723, а роботи з вдосконалення та ремонту фортеч. споруд велися майже безперервно до поч. 19 ст. Фортеця, спроектована за новіт. європ. зразками, мала бастіон. абрис. Її гол. вал напівкільцем охоплював Лавру і обома кінцями впирався у дніпров. схили, які робили фортецю неприступною зі Сх. Із Пд. природ. перешкодою були схили Неводниц. долини. Перед валом викопано рів і насипано гласис (допоміж. вал із похилим зовн. схилом). Вал мав девʼять бастіонів (пʼятикутні виступи, що забезпечують фланг. обстріл простору перед куртинами — прямоліній. ділянками валу між бастіонами) та один напівбастіон. Три куртини з пн.-зх. боку прикривали равеліни (трикутні в плані укріплення, розміщені у рові). З Пд. для контролю наплавного мосту через Дніпро (на місці сучас. мосту Патона) та шляху до нього споруджено реданти (укріплення польового типу). У 2-й пол. 18 ст. перед пд.-зх. бастіонами зʼявилися люнети (відкриті з тилу зовн. укріплення). До фортеці вели три брами — Київ., Васильків. та Моск., кожна з яких була подвій. (брама у гол. валі та равелінна або у передовому валі). Навколо укріплень утворено вільний від забудови простір — еспланаду. У фортеці розміщувався гарнізон, чисельність якого становила 1728–5760 осіб. Споруджено казарми, будинки для коменданта та офіцерів, приміщення для караулів, каземат для зберігання скарбниці, військ. суд, цейхгауз (артилер.-інж. склад), продовол. склад, порохові льохи. На місці закритого 1712 Київ. Свято-Вознесен. монастиря організовано артилер. майстерні (арсенал). Спочатку вони розміщувалися у деревʼяних спорудах, замість яких 1784–1803 збуд. великий мурований корпус (до останнього часу використовувався як вироб. приміщення, від 2005 тривають роботи з пристосування його під музей. комплекс «Мистец. арсенал»). Від 1711 і до 1780-х pp. у фортеці містилися адм. органи Київ. губ. та резиденція губернатора. На поч. 19 ст. Печер. фортеця перестала відповідати вимогам воєн. мистецтва. Звіринец. укріплення збуд. за проектом та під керівництвом інж. К. Оппермана 1810–12 в очікуванні війни з франц. імператором Наполеоном Бонапартом як частина великого укріпленого табору для запасних армій (залишився у проекті). Розташ. на Пд. від Старої Печер. фортеці, у місцевості Звіринець (нині тер. Центр. ботан. саду НАНУ). Осн. призначення — контроль дороги до дніпров. переправи. У серед. 19 ст. Звіринец. укріплення втратило оборонне значення, тому його почали використовувати для артилер. складів, на яких 6 червня 1918 стався вибух, що призвів до числен. руйнувань навколиш. забудови та жертв серед населення. Вали зрито наприкінці 1940-х pp. Київ. (Нова Печер.) фортеця збуд. з ініціативи рос. імператора Миколи І і всупереч думці військ. фахівців, які вважали спорудження нової фортеці у Києві недоцільним. Проект розробив К. Опперман. Буд-во розпочалося 28 червня 1831 і тривало до 1863. На той час фортечні споруди виявилися застарілими, оскільки вони вже не були спромож. протистояти ударам нової нарізної артилерії, тому їх перепрофілювали у казарми, вʼязниці, склади. 1897 фортеці надали статус фортеці-складу. Внаслідок буд. робіт у 1830–60-х рр. знесено квартали Печерська, а більшість їхніх мешканців переселено в долину р. Либідь (притока Дніпра). Еспланада навколо фортеці до поч. 20 ст. заважала новому буд-ву на Печерську. Фортеця сполучала земляні укріплення, оборонні стіни (признач. для захисту стрільців) і цегляні казематовані споруди (казарми, госпіталь, майстерні), пристосовані для оборони. Складалася з двох самост. укріплень, винесених на зх. край Печер. плато, обмежений долиною Либеді, — Васильків. та Госпітал., а також низки споруд, що замикали простір між згаданими укріпленнями та цитаделлю (Старою Печер. фортецею). Більшість споруд фортеці збереглися до нашого часу. В деяких з них розміщено частини ЗС України, кілька будівель належать заводу «Арсенал», на тер. Госпітал. укріплення діє Головний військовий клінічний шпиталь Міністерства оборони України, в Косому капонірі та капонірі 2-го полігона Госпітал. укріплення розгорнуто експозицію Нац. історико-архіт. музею «Київ. фортеця». Лисогір. форт спорудж. 1871–77 на Лисій горі — височині на правому березі Либеді неподалік від її гирла. За нереалізов. проектом військ. інж. Е. Тотлебена мав бути одним із 27-ми фортів, кільцем яких збиралися оточити застарілу на той час Київ. фортецю. На поч. 20 ст. тут страчували політ. вʼязнів, зокрема Д. Богрова. У рад. часи на тер. форту дислокувалися військ. частини. Нині Лиса гора вкрита деревами і має статус ландшафт. парку.
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
