КВАРЦ (нім. Quartz) — мінерал класу оксидів і гідрооксидів, головний мінерал ряду кремнезему, широко роз­по­всюджений в літо­сфері. Складається з оксиду кремнію каркас. будови. Формула SiO2. Містить у невеликих кількостях домішки Al, Fe, Ca, Mg, Ti, Na, K, Li, OH й ін. Встановлено 12 поліморф. модифікацій кри­сталіч. SiO2, з них основні α-кварц, β-кварц, β2-тридиміт, β-кристобаліт. Чистий К. без­барвний, про­зорий, залежно від домішок набуває чорного, фіолетового та ін. від­тінків. К. — один з найміцніших та най­стійкіших мінералів. Твердість 7,0–7,25, густина 2,65. Має пʼєзо­електричні властивості (пʼєзокварц). Різновиди К.: гірський кришталь, цитрин, аметист, халцедон, агат. Утворюється з магматич. роз­плавів, багатих SiO2 (гранітоїди, кварц. порфіри, пегматити), газово-рідин. флуористих флюїдів (пегматити, грейзени) і водних лужно-хлорид. та бікарбонат. роз­чинів (рудоносні і нерудні кварц. жили) при гідролізі силікат. гірських порід у місцях актив. вулканізму (по­вторні кварцити). Чисті від­міни за­стосовують у радіотехніці, оптиці, забарвлені — як напів­дорогоцін. і вироб. камінь. Скляні піски, пісковики, кварцити — осн. сировина для виробництва скла, динасу, буд. матеріалів, кераміки, феросиліцію, карбіду кремнію, флюсу в металургії, абразивів; особливо чистий жильний К. і гірський кришталь використовують для термо­стійкого оптич. і тех. скла, монокри­стал. гірський кришталь — як пʼєзооптична сировина для радіо­електроніки й оптики; однорід. халцедон — у приладобудуван­ні. Красиво забарвлені про­зорі різновиди К. — ювелірні камені 4-го порядку, кольор. халцедони (агати) — ювелірно-виробні, кольор. кварцити — облицюв. камені. Якість кварц. сировини для силікат. виробів ви­значають за вмістом кремнезему та шкідливих домішок, пере­важно Fe, Al (%). Осн. метод збагаче­н­ня К. — флотація. Вилуче­н­ня К. із пісків здійснюють на концентрац. столах, гвинт. сепараторах, магніт. сепарацією. В Україні пʼєзо­електрич., ювелір. і колекцій. К. добувають на Житомирщині. Кварц. жили з кри­сталами і друзами є на Донецькій височині.

В. С. Білецький, В. І. Павлишин