КАБАЗІ́ЙСЬКА КУЛЬТУ́РА — археологічна культура мустьєрської доби середнього палеоліту. Датована 50–30 тис. р. тому. Стоянки К. к. (під від­критим небом та у печерах) виявлено пере­важно у Пд.-Зх. Криму (Шайтан-Коба І, Кабазі ІІ, шар 2, Холодна Балка, Чокурча ІІ та ін.), у Сх. Криму від­крито лише одну памʼятку — Альошин Грот. Пере­важають камʼяні скребла на сколах, двобічно оброблені знаря­д­дя повністю від­сутні, зу­стрічаються поодинокі знаря­д­дя з кістки. Серед залишків мислив. здобичі домінують кістки дикого віслюка, пред­ставлені також кістки коня, бізона, сайги, благород. оленя та ін. Походже­н­ня памʼяток К. к. повʼязують з приходом насел. із Пд. Європи.