КАБАЗІ́ЙСЬКА КУЛЬТУ́РА — археологічна культура мустьєрської доби середнього палеоліту. Датована 50–30 тис. років тому. Стоянки К. к. (під від­критим небом та у печерах) виявлено пере­важно у Пів­ден­но-Західному Криму (Шайтан-Коба І, Кабазі ІІ, шар 2, Холодна Балка, Чокурча ІІ та ін.), у Східному Криму від­крито лише одну памʼятку — Альошин Грот. Пере­важають камʼяні скребла на сколах, двобічно оброблені знаря­д­дя повністю від­сутні, зу­стрічаються поодинокі знаря­д­дя з кістки. Серед залишків мисливських здобичі домінують кістки дикого віслюка, пред­ставлені також кістки коня, бізона, сайги, благородного оленя та ін. Походже­н­ня памʼяток К. к. повʼязують з приходом населе­н­ня із Пів­ден­ної Європи.