Інтоксикація
ІНТОКСИКА́ЦІЯ (від іменника..., іншого... і грец. τοξιϰόν — отрута) — патологічний стан, зумовлений загальною дією на організм токсичних речовин ендогенного (внутрішнього) або екзогенного (зовнішнього) походження. До екзогенних токсинів належать отрути тваринного і рослинного походження (бактеріальні токсини, зміїна отрута тощо), промислові отрути (мишʼяк, свинець, бензол тощо), ліки (при прийомі без контролю лікаря або індивідуальної несприйнятливості), бойові отруйні речовини. До ендогенних — речовини, що виникають в організмі при тяжких захворюваннях печінки і нирок, порушеннях обміну речовин, діяльності залоз внутрішньої секреції, екстремальних станах, а також мікробні токсини (при інфекційних хворобах), продукти розпаду тканин (при злоякісних пухлинах, опіках та ін.). Ендогенна І. — отруєння продуктами життєдіяльності бактерій, що знаходяться в організмі. І. речовинами, що виникають в організмі, називають аутоінтоксикацією, отруєння гормональними продуктами — токсикозом (токсикозом іноді називають і отруєння екзогенними отрутами). Хвороботворна дія отрут залежить від їхньої кількості, тривалості впливу, фізико-хімічних, біологічних властивостей, а також від реактивності організму. Отруйні речовини можуть діяти безпосередньо на тканини або на окремі органи і системи (переважно на нервову, серцево-судинну та кровотворну) після всмоктування, перешкоджати насиченню крові киснем, порушувати обмінні (біохімічні) процеси. Іноді І. стає провідним патогенетичним чинником, що визначає розвиток клінічної картини (уремія, токсикоінфекції, тиреотоксикоз, токсична дифтерія, токсична диспепсія та ін.). Екзогенна І. може розвиватися внаслідок резорбтивної дії отрут під час потрапляння на шкіру і слизові оболонки, вдиханні парів або аерозолів, надходженні в шлунково-кишковий тракт. Її характер залежить від токсичності, фізико-хімічних властивостей і кількості отрути, що потрапила в організм. Важливу роль відіграють стан організму, вік, стать та індивідуальні особливості, що впливають, зокрема, на кінетику метаболізму отрути в організмі людини. Джерелом І. може бути не сама речовина, що потрапила в організм, а продукти її метаболізму. За умовами виникнення розрізняють побутові, професійні отруєння, ураження отруйними, радіоактивними речовинами, компонентами ракетного палива, технічними рідинами. Серед побутових отруєнь найпоширенішими є харчові (токсини бактерій, отруйні гриби, рослини) та медикаментозні (передозування лікарського засобу, помилковий прийом ліків, підвищена індивідуальна чутливість організму) І. Професійні І. можуть виникати у працівників промислового виробництва і сільського господарства, де в технологічному процесі застосовують або утворюються шкідливі речовини, у випадках недотримання захисних заходів і правил техніки безпеки. За особливостями клінічного перебігу І. поділяють на гострі й хронічні. Гострі І. виникають при надходженні в організм отруйних речовин у токсичних дозах. Їм властиві гострий початок і виражені симптоми отруєння. Хронічні І. зумовлює тривалий систематичний вплив на організм малих доз токсичних речовин (як у виробничих умовах, так і в побуті). Механізми ендогенної і екзогенної І. мають багато спільних рис, оскільки ушкоджувальним чинником є токсичний агент. Окрім того, І., викликана екзогенним чинником, може реалізуватися ендогенним шляхом. Розвитку І. протистоять детоксикуючі системи організму, що здійснюють хімічні перетворення токсичних речовин на менш токсичні або розчинні речовини, які піддаються виведенню з організму (окислення, гідроліз, метилування та ін.). Ці процеси відбуваються за участі ферментних систем організму, які забезпечують знешкодження та метаболічні перетворення отруйних речовин. Отрути, що надходять у кров, потрапляють у печінку і частково в ній нейтралізуються. І. розвивається при наявності в організмі такої кількості токсичних речовин, що перевищує можливості детоксикуючих систем, або при їхній неповноцінності. Тяжкість І. визначають за величиною токсичної дози і реактивністю організму. Відповідно виділяють І. легкого, середнього та тяжкого ступенів. При І. вживають заходи, спрямовані на виведення отрути з організму (використання адсорбентів, антидотів, фізіологічного розчину тощо), нормалізацію функцій організму (препарати, які підтримують дихання, діяльність серця). При тяжкій І. застосовують методи інтенсивної терапії і реанімації; при незначних отруєннях — вітамінотерапію, а також симптоматичні засоби. У психіатрії термін використовують на позначення стану т. зв. метафізичної (філософської) І. — психічного розладу, який спостерігається переважно при шизофренії в підлітковому віці і полягає у прагненні вирішувати абстрактні глобальні проблеми, відсторонюючись від реальної дійсності.