ІОА́НН (Максимович Михайло Борисович; 04(16). 07. 1896, с. Адамівка Ізюм. пов. Харків. губ., нині Словʼян. р-ну Донец. обл. — 02. 07. 1966, м. Сіетл, шт. Вашинґтон, США) — церковний діяч РПЦ за кордоном. Закін. Полтав. кадет. корпус (1914), юрид. факультет Харків. університету (1918). Того ж року у квітні–грудні працював у Харків. окруж. суді. Згодом емігрував до Королівства сербів, хорватів і словенців. Закін. богослов. факультет Белґрад. університету (1925). У 1926 прийняв чернечий постриг з рук митрополита Антонія (Храповицького) у Мільков. Введен. монастирі, висвяч. у сан ієромонаха. Викладав у серб. держ. гімназії (м. Велика Кікінда), від 1929 — у семінарії м. Бітоль (нині Македонія). 28 травня 1934 хіротонізов. на єпис­копа Шанхайського, вікарія Пекін. і Китай. єпархії РПЦ за кордоном, 1946 во­звед. у сан архі­єпис­копа. 1949, з приходом до влади КП Китаю, евакуювався на о-в Тубабао (Філіп­піни). Від 1951 очолював Париз.-Брюс­сел. кафедру, 1954 як архі­єпис­коп Західноєвропейський прийняв під свою юрисдикцію Франц. і Нідерланд. Православні Церкви. Від 1962 — архі­єпис­коп Зх. амер. єпархії і Сан-Франциско. Ініціював будівництво кафедр. собору на честь ікони Пресвятої Богородиці «Всіх скорботних Радість» у м. Сан-Франциско (шт. Каліфорнія, США). 1994 канонізов. РПЦ за кордоном, 2008 — РПЦ Моск. патріархії.