Інджієв Ліджі

ІНДЖІ́ЄВ Ліджі (Инҗин Лиҗ; 26. 10(08. 11). 1913, с. Годжур, нині Калмикія, РФ — 26. 12. 1995, м. Еліста, Калмикія) — калмицький письмен­ник, пере­кладач. Нар. поет Калмикії (1973). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Моск. ін­ститут журналістики (1938). Писав калмиц. і рос. мовами. Автор поет. кн. «Байр» («Радість», 1940), «Мана чидл» («Наша сила», 1941), «Ханлт» («Вдячність», 1958), «Җилмүд болн теегм» («Роки і степ мій», 1967), «Буря и деревья» (1970), «Теегин хаалһсар» («Степовими дорогами», 1983), «Цевр теңгр» («Чисте небо», 1987), пʼєси «Байчха» (1934), зб. оповідань «Байсагдсн зүркд» («Зачаровані серця», 1966), роману «Оль­дан күүкн» («Дочка Ольди», 1962), повісті «Большевикүд» («Більшовики», 1972). В остан­ні роки життя видав кн. «Мартгдшго нерд» («Незабутні імена», 1990) та «Хойр ботьта суңһгдсн үүдәврмүдин хураңһн» («Ви­брані твори у двох томах», 1993). Твори І. прониз. щирим почу­т­тям любові до рідної землі та її людей, наповнені світлими барвами. Пере­клав калмиц. мовою окремі твори О. Пушкіна, М. Лермонтова, А. Чехова, М. Горького, М. Шолохова, І. Куратова, Е. Межелайтіса, С. Неріс, І. Франка, Лесі Українки, І. Микитенка, М. Рильського, М. Бажана, П. Ребра. Присвятив кілька віршів Т. Шевченкові, 1939 і 1975 пере­клав «Заповіт» (другий варіант уві­йшов до антології «Тарас Шевченко. “Заповіт” мовами народів світу», К., 1989), а також вірші «Думка» («Вітре буйний, вітре буйний…»), «На вічну памʼять Котляревському», «Не нарікаю я на Бога…». На укр. тему написав також поет. твори «Ленинә Дне­прогэст» («Дні­прогес ім. Леніна») та «Ганна тенд бәәнә» («Там Ганна живе»; обидва опубл. у його зб. «Бадм-цецгин туск домг» / «Легенда про лотос», 1984). Залишив спогади про І. Микитенка. Був ініціатором і учасником Днів калмиц. літ-ри в Запоріз. обл. (1971) та Днів укр. літ-ри в Калмикії (1972). Окремі твори І. пере­клали українською мовою М. Гірник та Г. Іванов.

Завантажити статтю