ІВАНЮ́ТА Орест Максимович (03. 02. 1929, с. Мишковичі, нині Терноп. р-ну Терноп. обл. — 24. 01. 1992, Київ) — лікар-фтизіатр. Чоловік Лідії, батько Сергія, брат Мирослава Іванют. Доктор медичних наук (1972), професор (1976). Закін. Станіслав. мед. ін­ститут (нині Івано-Франківськ, 1954). Працював лікарем. Від 1960 — у Київ. мед. ін­ституті: 1973–79 — декан лікув. ф-ту, 1976–79 — професор кафедри туберкульозу; від 1979 — в Укр. НДІ фтизіатрії і пульмонології (Київ): заст. дир. з наук. частини, 1985–91 — директор, водночас 1979–85 — зав. від­діл. терапії туберкульозу та неспецифіч. захворювань легень, 1985–92 — диференціал. діагностики туберкульозу з ін. захворюва­н­нями легень. Гол. фтизіатр МОЗ України (1987–92). Заст. голови правлі­н­ня Наук. товариства фтизіатрів СРСР, голова правлі­н­ня Наук. товариства фтизіатрів УРСР. Відп. ред. респ. між­від. зб. «Туберкулез». Наукові дослідже­н­ня: інтенсивна етіопатогенет. терапія хворих на туберкульоз; патогенез, профілактика та лікува­н­ня хроніч. бронхооб­структив. син­дрому.