ІЗМАЇ́ЛЬСЬКИЙ МОРСЬКИ́Й ТОРГОВЕ́ЛЬНИЙ ПОРТ — державне під­приємство у галузі морського транс­порту. Під­порядковано Міністерству транс­порту та звʼязку України. Історію веде від 1813, коли у м. Тучков (нині Ізмаїл Одеська обл.) створив карантин­ний порт для вивантаже­н­ня товарів і пасажирів та витримки карантин­них термінів, а також захисту місцевого населе­н­ня від поширених тоді епідемій. Через порт згодом пере­возили продукцію Бес­сарабії (пшеницю, рибу, сало, мед, вовну тощо). 1892 збудовано камʼяну набережну довжиною близько 300 м із при­станями для торговельних суден. 1918–40 (під час пере­бува­н­ня Бес­сарабії у складі Румунії) пере­везе­н­ня вантажів через порт помітно знизилися і виконувалися пере­важно румунськими приватними невеликими суднами. 1940, після при­єд­на­н­ня частини Бес­сарабії до УРСР, порт оснащено плавучими кранами та елеватором, стрічковим транс­портером. У лютому 1941 до порту прокладено залізничну гілку від станції Арциз. Під час другої світової війни основним зав­да­н­ням порту були військові пере­везе­н­ня, зокрема створено портовий флот. У серпні 1944, після звільне­н­ня Ізмаїла від німецько-фашистських окупантів, роз­почато сучасну історію під­приємства, а після 1950 — його інтенсивний роз­виток (зокрема зросли обсяги механізованих пере­робки вантажів). 1945 пере­роблено лише 298 тис. т вантажів. 1966 роз­почато будівництво нового вантажного ра­йону порту (на початку 1980-х років завершено будівництво 3-го вантажного ра­йону порту). 1977 уведено в екс­плуатацію контейнерну дільницю та АСК, 1979 — залізничну станцію Ізмаїл-Порт. Нині у структурі під­приємства — 3 вантажні ра­йони, 24 спеціалізовані причали загальної довжиною понад 2,6 км з робочими глибинами 3,5–7 м для пере­робки генеральних навалочних (вугі­л­ля, руда, концентрат, кокс), контейнеризованих та пакетних вантажів. Порт оснащений портальними (вантажопід­йомність 5–40 т) та плавучими (до 16 т) кранами і має можливість при­ймати судна максимальної довжиною 150 м, шириною 30 м і осадкою 7 м. Портовий флот налічує 57 одиниць (2009). Зберіга­н­ня вантажів забезпечують криті та великі від­криті склади площею 209,4 тис. м2. Завдяки своєму роз­ташуван­ню (лівий берег Кілійського гирла між 92 і 94 км Дунаю) є оптимальним торговельним шляхом, що сполучає країни Серед­земноморʼя, Близького Сходу, Пів­нічної Африки із придунайськими країнами СНД, Балтії та Західної Європи. 1999 пере­роблено 2873 тис. т (близько 5 % від загальноукраїнського обсягу), 2006 — 6830,6 тис. т вантажів. На­прикінці 1-го десятилі­т­тя 2000-х років проведено фундаментальні зміни у виробничій діяльності та соціальній інфра­структурі порту: оснащено сучасною пере­вантажувальною технікою та вантажозахоплювачами; модернізовано 8 портальних кранів та 10 суден портового флоту; виконано будівельно-монтажні роботи щодо ремонту споруд та облаштува­н­ня від­критих складських май­данчиків тощо. Потужність пере­робки вантажів зросла до 7,5 млн т щороку. Соціальна сфера: гуртожиток, готель, дитсадок, їдальня, магазини, ресторан, база від­починку на березі озера Ялпуг. Під­приємство по­стійно надає благодійну матеріальну допомогу малозабезпеченим категорії населе­н­ня, інвалідам, дитячим до­шкільним та медичним закладам тощо. Кількість працівників (2009) — 2520 осіб. Портом керували К. Боженко (1944–55), А. Кисельов (1955–68), Б. Щербина (1968–73), О. Кузнецов (1973–80), О. Тєхов (1980–87), від 1987 начальник — В. Котельний.