ЗУБЕ́НКО Іван Сергі­йович (25. 09(07. 10). 1888, с. Валуйки, нині Старобільського р-ну Луганської обл. — 21. 09. 1940, м. Коломия Станіславської, нині Івано-Франківської обл.) — письмен­ник і громадський діяч. Батько Н. Зубенка. Закінчив Феодосійський педагогічний ін­ститут (нині АР Крим, 1909). Учителював, читав лекції з української мови і літератури у чоловічій прогімназії А. Тропіна, жіночій гімназіях А. Олексієвої та В. Марченкової. Учасник 1-ї світової війни. 1915 воював у складі російських військ Пів­ден­но-Західного фронту на Львівщині й Тернопільщині. 1917 скерований до Чернівців у кулеметну школу. Від 1918 — у Херсоні. Ін­спектор початкових шкіл та дитячих садків Херсонського товариства «Просвіта». Під час визвольних змагань — сотник армії УНР. 1920 потрапив до табору інтернованих у м. Каліш (Польща), де до 1922 завідував друкарнею, редагував газету «Залізний стрілець». Працював у гімназії імені Т. Шевченка, на курсах Ген­штабу, керівник педагогічних курсів, завідувач друкарні 3-ї Залізної дивізії і Прес-квартири. Спів­редактор часопису «Український сурмач», журналу «Веселка». 1923–25 — у Львові. Ви­ступав у театрі Й. Стадника, гастролював Галичиною у складі хору Д. Котка (грав на кларнеті). Від 1925 — у м. Коломия. Від 1926 — у журналі «Жіноча доля», від 1927 — редактор бібліотеки «Ряст». Від вересня 1939 З. неодноразово викликали в органи НКВС; щоб не спів­працювати з ними, отруївся. Автор статей та фейлетонів, опублікованих у журналі «Жіноча доля», часописах «Театр і мистецтво», «Новий час», «Промінь»; книги історичних нотаток «Наші Лицарі й Мученики» (Каліш, 1923); драматичних творів «Зірка» (1926), «Орленя» (у рукописі), оперет «Ганжа Андибер» (Коломия, 1928) та «Камергер його величності» (1930), оперетки «Мала Антанта» (1931), збірки оповідань «За кулісами життя» (1937); повістей «Фатум», «Галина» (обидві — 1934), «Квітка на багні» (Л., 1937), «Природа мститься» (у рукописі). Його пʼєси часто ставили у театрах Галичини.