ЗАРВАНИ́ЦЯ — село Теребовлянського ра­йону Тернопільської області, один із духовних центрів християнства. Центр сільської ради, якій під­порядк. с. Сапова. Знаходиться на лівому березі р. Стрипа (притока Дністра), за 40 км від райцентру та за 24 км від залізнич. ст. Бучач. Площа 2,26 км2. Насел. 342 особи (2001, складає 101,5 % до 1989), пере­важно українці. Вперше згадується у писем. джерелах під 1458. За нар. пере­казами, виникне­н­ня З. повʼязують з появою чудотвор. ікони Матері Божої. 1240 одному з київ. ченців, який врятувався під час нападу монголо-татар, тут, побл. джерела, приснилася Мати Божа з двома ангелами, а згодом біля нього зʼявилася, яскраво спалахнувши, ікона Пресвятої Діви Марії з малим Ісусом на руках. Місце, де за­рвав (захопив) його сон, на­звав З. Село належало Я. Зарваницькому, Ходоровському, Ушинському та Вестемпу. У документах 1581 З. фігурує як містечко, в актах 1635 — як оборон­не містечко. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Під час турец.-татар. нападів 1672–98 З. спалено. 1742 львів. митрополит Андрей Шептицький коронував чудотвор. образ Роз­пʼятого Спасителя. 1754 — власність графа Мйончинського, згодом — Охоцьких. У 1750-х рр. З. почали заселяти євреї, які по­ступово пере­творили її на торг. містечко. У 1760-х рр. у євреїв З. викупив Андрей Шептицький. Після 1-го поділу Польщі 1772 — під владою Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1809–15 у складі Терноп. округу входила до Росії. 1867 образ Зарваницької Богоматері ви­знано чудотворним і короновано, папа Пій ІХ надав З. від­пустового значе­н­ня. 1921–39 — у межах кордонів Польщі, від 1939 — УРСР. Від липня 1941 до березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. 1944 спалено деревʼяну монастир. церкву, 1946 знищено монастир, 1961 — каплицю. У рад. часи джерело обгородили колючим дротом, у від­пуст. дні ставили міліціонер. заслони. Не­зважаючи на ідеол. тиск, у З. проводили таємні від­пусти та паломництва. 1989 роз­почато від­будову Зарваниц. духов. центру. 18–21 травня 1995 у З. від­булася всенар. проща з нагоди посвяче­н­ня України під Покров Пресвятої Богородиці, 17–19 травня 1996 — від­значе­н­ня 400-ліття Берестей. і 350-ліття Ужгород. уній. У З. є церкви Пресвятої Трійці (1754, камʼяна), Благовіще­н­ня, собор Зарваниц. Матері Божої (2000, арх. М. Нетрибʼюк), дзвіниця, Святотроїц. монастир Студій. уставу (2001) та монастир. церква Різдва Пресвятої Богородиці (2002, деревʼяна), капличка (1991), скульптурна композиція Зарваниц. Матері Божої (2000, скульптори О. Маляр, Д. Пилипʼяк, арх. Д. Чепіль), Хресна дорога. Насипано символ. могилу УСС з памʼят. знаком архангелові Михаїлу, могилу воякам УПА, встановлено камʼяний хрест на місці спаленої деревʼяної церкви, мемор. дошку єпис­копу Н. Будці. Діють філія Терноп. духов. семінарії, клуб, б-ка, будинок для гостей. Побл. З. виявлено археол. памʼятки культури кулястих амфор. Серед видат. уродженців — психолог, громад. діяч, дійс. чл. НТШ І. Головінський, поет, художник В. Гаврилюк, реліг. і громад. діяч І. Гаврилюк.