ЗАХА́РОВ Марк Анатолі­йович (Захаров Марк Анатольевич; 13. 10. 1933, Москва — 28. 09. 2019, там само) — російський режисер, сценарист, театральний діяч, педагог. Професор. Народний артист СРСР (1991). Народний депутат СРСР (1989–91). Державні премії СРСР (1987), РФ (1992, 1997, 2002), премія ім. К. Станіславського (1995). Повний кавалер ордена «За заслуги перед Вітчизною» (1997, 2003, 2008). Закінчив Державний ін­ститут театрального мистецтва (нині Російська академія театрального мистецтва, Москва, 1955; викладачі І. Раєвський, Г. Конський, П. Леслі), де й викладав від 1983. Працював у Пермському драматичному театрі (РФ, 1955–59). У 1959 пере­їхав до Москви, де до 1973 працював у театрах ім. М. Гоголя, мініатюр, сатири. Від 1973 — головний режисер Театру ім. Ленінського комсомолу (від 1991 — театр «Ленком», Москва). Режисер стрічок «Бенкет під час чуми» (1975), «Дванадцять стільців» (1976), «Будинок, який побудував Свіфт» (1982; усі — творче обʼ­єд­на­н­ня «Екран»), «Звичайне диво» (1978, автор сценарію), «Той самий Мюнхгаузен» (1979; обидві — «Мосфільм»), «Юнона і Авось» (1983, Держтелерадіо СРСР; 2002, кіностудія «Профіт Арт»), «Формула коха­н­ня» (1984, «Мосфільм», творче обʼ­єд­на­н­ня «Екран»); фільму-ви­стави «Блазень Балакірев» (2002, кінокомпанія «КіноМост»). Сценарист фільмів «Біле сонце пустелі» (1969, «Мосфільм», «Ленфільм», спів­авт.), «Зірка принадливого щастя» (1975, «Ленфільм»; обидва — режисер В. Мотиль), «Вʼязень замку Іф» (1989, режисер Г. Юнгвальд-Хількевич, Одеська кіностудія художніх фільмів). Президент Між­народного фонду ім. К. Станіславського (від 2000). Автор книг «Контакты на разных уровнях» (1988), «Супер­профес­сия» (2000; обидві — Москва).