ДОВГА́НЬ Борис Степанович (19. 08. 1928, Київ — 30. 04. 2019, там само) — скульптор і педагог. Дід С. Довгань. Заслужений діяч мистецтв України (1993). Літ.-мист. премія ім. В. Стуса (1992). Член НСХУ (1965). Почес. чл. НАМУ (2009). Закін. Київський художній ін­ститут (1956; викл. М. Лисенко, І. Макогон, І. Шаповал). Працював 1957–62 викл. Київ. худож. школи ім. Т. Шевченка. Учасник всеукр. мистецьких ви­ставок від 1956. Від 1956 до поч. 1970-х рр. роботи майстра через його нац. пере­кона­н­ня не брали на ви­ставки. Персон. — у Києві (1999). Основні галузі — станк., монум. і монум.-декор. скульптура. Твор. манері Д. притаман­ні ідеалізація, узагальне­н­ня скульптур. форми, строгий від­бір деталей, тектонічність композиції. Концепція творчості базується на традиції антич. скульптур. класики. Створив порт­ретну галерею видат. діячів укр. культури. Спільно з В. Клоковим 1981 ре­ставрував памʼятник Т. Шевченку, зроблений І. Кавалерідзе 1918 у Ромнах (нині Сум. обл.). Окремі роботи зберігаються в НХМ, Київ. музеї рос. мистецтва, Нац. музеї літ-ри України, Нац. істор.-етногр. заповід­нику «Пере­яслав» (Київ. обл.), Хмельн. крає­знав. музеї. Серед учнів — Б. Бистров, А. Забой, В. Пацевич, В. Прядка.