Красне

КРА́СНЕ — селище міського типу Буського ра­йону Львівської області. Знаходиться на р. Гологірка (бас. Західного Бугу), за 44 км від обл. центру та за 6 км від райцентру. Площа 6,2 км² . Насел. 6475 осіб (2001), пере­важно українці. Залізнична станція. На тер. та побл. К. виявлено поселе­н­ня культури лійчастого посуду (3 тис. до н. е.), Київ. Русі (10–13 ст.), лінійно-стрічк. і помор. культур (4 тис. до н. е.), дво- (2 тис. до н. е.; 9–10 ст.) і багатошарове (4 тис. до н. е.; 7 ст. до н. е.; 10 ст.), 2 кургани бронз. віку. Вперше згадується у писем. джерелах 1476. У серед. 16 ст. мешкало бл. 100 осіб. Тут був королів. фільварок з пивоварнею та вин­ницею, в якому меш­­кав під­староста. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. У жовтні 1648 через К. проходили козац. війсь­ка, які роз­громили фільварок. До 1772 входило до Буського пов. Белз. воєводства, від­тоді за 1-м поділом Польщі — до складу Австрії (від 1867 — Австро-Угорщи­на). Від 1788 — у власності княгині В. Яблонської, згодом господарі часто змінювалися. Від 1871 — важливий залізнич. вузол. 1876 з К. до Буська прокладено першу на Бузеч­чині камʼяну дорогу. 1858 від­крито школу з укр., на поч. 20 ст. — з польс. мовами на­вча­н­ня. На­прикінці 19 — на поч. 20 ст. створ. низку осередків укр. т-в, зокрема «Просвіти», «Соколу», «Сільського господаря». Під час 1-ї світової війни К. — арена запеклих боїв. 1918 з роз­­падом Австро-Угорщини уві­­­йшло до складу ЗУНР. За дору­­че­н­ням уряду ЗУНР син І. Фран­ка Петро організував у К. летун. сотню (від січня 1919 — полк). Від травня до кін. липня 1920 К. контролювали польс. війська, від­тоді до 1-ї пол. вересня того ж року — більшовицькі. 1920–39 — у складі Польщі, від 1939 — УРСР. Від 30 червня 1941 до 18 червня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. До серед. 1950-х рр. діяло під­пі­л­ля ОУН–УПА. К. згадується у Кресовій книзі справедливих. Жит. за­знали сталін. ре­пресій. 1939–59 — райцентр. Від 1953 — смт. 1963–66 — у скла­­ді Камʼянка-Бузького, 1959–63 та від 1966 — Буського р-нів. 1969 засн. вокал.-інструмент. ансамбль «Красняничі». 1959 меш­кало бл. 4,1 тис., 1970 — 4,9 тис., 1979 — 5,7 тис., 1989 — 6,4 тис., 1999 — 6,6 тис. осіб. Нині працюють під­приємства з виробництва меблів, хлібо-булоч. продукції, без­­алкогол. напоїв. У К. — 2 заг.-осв. школи, 2 дитсадки; Нар. дім, б-ка, істор.-крає­знавчий музей; лі­карня; готель; філія Буського від­­діл. оща­дбанку. Памʼятка архітектури — церква св. Іллі (деревʼяна, 1750). Встановлено памʼятники Т. Шев­ченку, неві­домому солда­ту, погру­д­дя І. Франка, памʼятні знаки борцям за волю України (2), на честь скасува­н­ня панщи­ни. Серед видат. уродженців — фахівець у галузі електрозварю­ва­н­ня В. Рябов, громад.-політ. діяч, видавець І. Тиктор, головнокомандувач УПА В. Кук, засл. художник України Н. Федоренко, композитор, скрипаль А. Ба­ландюк.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю