ВОРО́НІЖ (у 1929–30-х рр. — Вороніж Глухівський) — селище міського типу Шосткинського ра­йону Сумської області. Знаходиться на р. Осота (притока Есмані, бас. Дні­пра), за 12 км від райцентру та за 197 км від обл. центру. Залізнична ст. Воронізька. Має автобусне сполуче­н­ня з містами Шостка, Короп, Глухів, Кролевець. Площа 12,6 км2. Насел. 7547 осіб (2001, складає 82,9 % до 1989): українців — 93,8 %, росіян — 5,2 %, проживають також білоруси, цигани. За твердже­н­ням деяких істориків, саме на тер. сучас. В. знаходилося згадуване в літописі під 1177 м. Воронеж. Історія сучас. с-ща починається від поч. 17 ст., коли на цих землях виник хутір Воронеж. Від 1654 — сотен­не містечко Ніжин. полку. Після скасува­н­ня полкового устрою 1782 В. як центр волості вві­йшов до складу Глухів. пов. Новгород-Сівер. намісництва, а 1802 — ново­створ. Черніг. губ. Від серед. 18 ст. — ремісничий (шевський, ковал., гончар. та ткац. цехи) та торг. (понад 40 лавок, 3 ярмарки на рік) центр. Діяли винокурні мануфактур. типу. У 50-і рр. 19 ст. у В. були від­криті 2 цукр. заводи, цегельня братів Терещенків (1854), дві великі та пів­сотні дрібних винокурень. У 2-й пол. 19 ст. у В. збільшилась кількість пром. під­приємств і працівників. 1885 на цукр. заводі братів Терещенків працювало 509 робітників, вироблено 161,6 тис. пудів цукру. 1897 капіталіст Рулін побудував у В. хім. завод, який 1902 виробив 10 тис. пудів сульфату та 40 тис. пудів соляної кислоти. 1843 від­крився перший навч. заклад — нар. училище. Від 1938 — смт. Від 1939 в складі Шосткин. р-ну вві­йшов до ново­створ. Сум. обл. Від 27 серпня 1941 до 2 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювало з фашист. окупантами 3,1 тис. жит., з них 3050 осіб були нагородж. орденами і медалями, 878 осіб загинуло. Гол. під­приємства: ВАТ «Воронізький цукр. завод», колективне під­приємство «Воронізький хліб», лісодільниця та лісництво Шосткин. держлісгоспу. У В. — 2 заг.-осв. школи, ПТУ, рай. Будинок дит. та юнац. творчості; ДЮСШ, спортивний клуб «Колос»; лікарня, Дорошенків. фельдшер. пункт; від­діл. 2-х банків. Реліг. громади: 2 — УПЦ МП, євангел. християн-баптистів. Памʼятки архітектури: Михайлів. церква поч. 18 ст., побудована у стилі бароко укр. арх. І. Григоровичем-Барським, та Спасо-Преображен. церква кін. 18 ст. У В. та на його околицях зна­йшли знаря­д­дя праці з кременю епохи пізнього палеоліту та виявили залишки поселень епохи бронзи, скіф. часів, сх.-словʼян. 7–8 ст. та давньорус. курган. могильник. Видатні уродженці: чл.-кор. НАНУ В. Під­горський, д-р мед. н. В. Коваленко, д-р тех. н. А. Чвертко; письмен­ник, етно­граф, історик П. Куліш; поет і драматург П. Котляров; фольклорист, етно­граф, літературо­знавець І. Абрамов; Герої Рад. Союзу М. Клочко, К. Колесников.