ГРІНЧЕ́НКО Марія Миколаївна (псевд. і крипт.: М. Загірня, М. Чайченко, М. Доленко, П. З. Р-ой та ін.; 01(13). 06. 1863, м. Богодухів, нині Харків. обл. — 15. 07. 1928, Київ) — письмен­ниця, пере­кладачка і громадська діячка. Дружина Бориса, мати Насті Грінченків. Закін. Богодухів. земську прогімназію. Учителювала в нар. школах на Богодухівщині (1881–84), Катеринославщині (1887–94, разом із чоловіком). 1894–1902 жила з родиною у Чернігові, допомагала Б. Грінченкові у видавн. і фольклор. роботі, впорядкувала колекції гравюр і документів та бібліотеку Музею укр. старожитностей В. Тарновського. 1902 пере­їхала до Києва. Брала участь в укла­дан­ні «Словаря української мови» (т. 1–4, К., 1907–09). Працювала 1906 в г. «Громадська думка» (згодом «Рада»); секр. ж. «Нова Громада». Одна із засн. товариства «Просвіта», роз­робляла статут, згодом працювала у його видавн. комісії. 1910–18 продовжила видавн. діяльність Б. Грінченка. Від 1919 — чл. По­стій. комісії для скла­да­н­ня словника живої української мови ВУАН. Подарувала ВУАН бібліотеку чоловіка, до якої склала 2-том. каталог. Літ. діяльність почала 1884. Друкувала вірші в ж. «Зоря», «Дзвінок», «Правда». Серед її пере­кладів: «Примари», «Ворог народові» (обидва — 1907), «Нора» (1908) Г. Ібсена; «Монна Ванна» М. Метерлінка (1907); «У рідній сімʼї», «Кінець Содомові» (обидва — 1908) Г. Зудерман­на; «Серце» Е. де Амічіса (1911; у спів­авт. з Б. Грінченком); «Казки Андерсенові: У 2 кн.» (1918; 1919), «Дядькова Томова Хата» Г. Бічер-Стоу (1918; усі — Київ); а також творів А. Доде, К. Ґольдоні, Л. Толстого, І. Тургенєва, М. Салтикова-Щедріна, Д. Мамина-Сибіряка, М. Лєскова. Авторка бібліогр. праць про О. Марковича, Л. Глібова (спільно з Б. Грінченком); спогадів про І. Нечуя-Левицького, І. Франка, В. Самійленка, Дж. Стефенсона та ін.