ВЕ́РХНІЙ СА́ЛТІВ — археологічна памʼятка. Обʼ­єд­нує давні городище, поселе­н­ня та могильники. Роз­таш. на околиці с. Верх­ній Салтів Вовчан. р-ну Харків. обл. Археол. роз­копки, які 1901 започаткував В. Бабенко, а згодом продовжили Д. Багалій, М. Макаренко, Д. Березовець, виявили, що у 8–10 ст. на правому березі р. Сівер. Донець існувало місто (пл. бл. 120 га), заселене аланами та протоболгарами. У пд.-сх. частині міста знаходилася фортеця, до якої прилягав великий посад. Городище з 3-х боків було оточене земляним валом і ровом, схил до річки штучно зрізаний під кутом бл. 45О. Посередині городища проходив глибокий рів, який ділив фортецю на дві частини. Пн. частину складала цитадель, по периметру якої за земляними укріпле­н­нями стояли камʼяні стіни (ширина у основі — 4 м). У пд.-зх. куті фортеці була башта. На тер. городища роз­копано напів­землянки та залишки камʼяних споруд, на тер. поселень — чотирикутні напів­землянки з вогнищами, на могильниках — ґрунтові та катакомбні похова­н­ня. Остан­ні роз­таш. без­посередньо за пн. ровом, за­ймають схили і частину плато, обмежену берегом Печеніз. водо­сховища та глибокими ярами. За кількістю катакомб. могильників (понад 40 000 од.) Верх­ньосалтів. комплекс є однією з найбільших археол. памʼяток доби ран­нього середньовіч­чя. Під час археол. досліджень тут виявлено ліпну та гончарну кераміку, с.-г. і ремісничий реманент, у могилах зна­йдено прикраси, предмети спорядже­н­ня воїнів, верхових коней і раніше неві­домі науці стародавні речі, що дало можливість виділити нову археол. культуру — салтівську.