Вітковський Лев Іванович
ВІТКО́ВСЬКИЙ Лев Іванович (26. 08. 1931, м. Тула, РФ — 23. 04. 2008, Київ) — живописець. Батько Н. Вітковської. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1980). Член НСХУ (1963). Закінчив Київський художній інститут (1958; майстерня О. Шовкуненка), відтоді працює у ньому (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури): викладач, від 1982 — професор кафедри живопису та композиції. Основні роботи — у галузі станкового живопису в традиціях реалістичного мистецтва (жанри — тематична картина, портрет, пейзаж, натюрморт); забарвлені ліризмом і філософічністю. 1999–2000 — у групі художників з реконструкції розписів та орнаментів в інтерʼєрі Михайлівського Золотоверхого собору в Києві. Від 1958 — учасник обласних, республіканських, міжнародних мистецьких виставок. Персональні — у Києві (2003). Роботи зберігаються в НХМ, Донецькому художньому музеї.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Шахтарі» (1960), «Перші будівельники» (1963), «Мирний ранок» (1965), «Калина» (1967), «Пам’ять народна» (1972), «Пам’яті О. Матросова» (1985), «Смерть кореспондента» (1987), «Реквієм великому Кобзарю» (1989), триптих «Нехай душа, як дівчинка, зрадіє» (1992), «Ради Христа» (1993), «Пієта» (1995), «Натюрморт із горобиною» (2001); портрети — Г. Гулевичівни (1997), «Українська жінка», Д. Гнатюка (обидва — 2001), скульптора М. Лисенка (2003).

. 2000. oliya.jpg)
