БУНЯ́К Порфир Порфирович (псевд.: Любомир, Олекса Любомир; 1882, м. Пере­мишль, нині Польща — 1941) — громадсько-політичний діяч, видавець, публіцист. Учасник 1-ї світової війни. Працював друкарем (лінотипістом). Брав участь у робітн. маніфестаціях, де по­зна­йомився з актив. членами УСДП — Л. Ганкевичем, В. Левинським, В. Старосольським, Т. Меленем, С. Вітиком, Я. Остапчуком. 1905 уві­йшов до «молодого» крила УСДП, що ви­ступало за укр. автономію у Польщі, а пізніше — проти внутр. політики СРСР, спрямованої на зросійще­н­ня Рад. України. Голова міськ­кому УСДП у Львові, культ.-просвітн. товариства «Воля» (від 1903), ред. однойм. газети, спів­видавець друк. органів партії «Вперед» (1911–13, 1918– 22), «Добра новина» (1913–14, 1918), «Світ» (1925–29). Член ЦК УСДП, об­стоював само­стійниц. позицію су­проти Польс. партії соціалістів (від 1911 — один із кер. само­стійниц. фракції УСДП), а потім комуністів під час кризи партії 1924. Брав активну участь у проф­спілк. русі Зх. України, зокрема у ви­дан­ні г. «Професіональний вістник» (1920), а також брошур (1919–24): «Християнство і наука», «Робітничі пісні», «Процес робітника в Станіславові», «Василь Стефаник», книги-календаря «Вперед». Ви­ступав проти проваджуваної СРСР зовн.-політ. діяльності, зокрема нім.-рад. договору про ненапад (г. «Робітничий голос», 1939, вересень). З поч. 2-ї світової війни був одним із ініціаторів саморозпуску УСДП 23 вересня 1939. За 2 місяці по тому Б. арештовано за звинуваче­н­ням в антирад. діяльності. Засудж. на 8 р. виправно-труд. таборів, де й помер. Реабіліт. 1989.