БУРЯ́К Володимир Дмитрович (псевд. — Селіванов; 07. 04. 1944, м. Дні­продзержинськ Дні­проп. обл. — 16. 01. 2010, Запоріж­жя) — письмен­ник, літературо­знавець. Кандидат філологічних наук (1992). Член НСПУ (1988). Закін. Дні­проп. університет (1968). Друкувався від 1967. Від 1968 працював ред., ст. ред. молодіж. та літ.-драм. ред. студії телебаче­н­ня Дні­проп. облтелерадіокомітету. Від 1988 — старший науковий спів­робітник н.-д. лаб. укр. фольклору, нар. говорів та літ-ри Придні­пров. регіону. Від 1987 — доцент кафедри журналістики факультету систем та засобів масової комунікації Дні­проп. університету. Автор повістей: «Ходімо в сад» ( «Прапор», 1969, № 5), «Їдемо в молодість» (Там само, 1978, № 7), «Молода трава» (Дн., 1986); зб. поезій «Прикниж­жя» (Дн., 2001); поем «Прорив смислу» («Борисфен», 1992, № 9), «Континуум множин­ності» («Артикль», 1998, № 18), низки новел. Автор докум. радіоповістей «Гончареве коло» (про О. Гончара), «Наклеп на сонце» (про В. Булаєнка). Досліджував про­блеми між­етніч. інтелектуал.-образної сві­домісної комунікації, збереже­н­ня нац. духовного генофонду.