Белень Михайло Олексійович — Енциклопедія Сучасної України

Белень Михайло Олексійович

БЕЛЕ́НЬ Михайло Олексійович (19. 05. 1951, с. Лісковець Міжгір. р-ну Закарп. обл.) – скульптор, графік, медальєр, живописець. Чоловік М. Белень. Чл. НСХУ (1983), НСЖУ (1996). Премія ім. М. Островського (1989), обл. премія ім. Д. Вакарова (1989). Засл. художник України (2002). Закін. Київ. худож. ін-т (1983; викл. В. Бородай, В. Борисенко, І. Макогон, В. Швецов), творчі майстерні АМ СРСР у Києві (1989). Працював гол. художником Закарп. худож.-вироб. комбінату (1984–87). Чл. респ. худож. ради зі скульптури Худож. фонду України, чл. правління Закарп. орг-ції НСХУ та голова секції скульптури. 1995– 98 створив серію мемор. дощок діячам історії та культури Закарпаття: єпископам Андрію Бачинському, Теодору Ромжі, художникам Й. Бокшаю, Г. Глюку, А. Ерделі, Ф. Манайлу, артисту М. Садовському, князю Ф. Корятовичу, президентові Карпат. України А. Волошину, голові її cейму А. Штефану та ін. Автор пам’ятників «Розірваний лист», присвяч. євреям – жертвам гітлерівців (1994), загиблим міліціонерам Закарп. УВС (1997), О. Духновичу (1997; усі – Ужгород); поетові І. Гурдзану (с. Лісковець Міжгір. р-ну, 1979), художникові М. Мункачі (Мукачеве, 1994), пілотам, полеглим під час 2-ї світ. війни (Дукля, Словаччина, 1987), З. Мозговому (с. Тересва Тячів. р-ну, 1988), С. Вайді (м. Тячів, 1990), Ю. Гуці-Венеліну (м. Свалява, 1992), В. Гренджі-Донському (Міжгір’я, 2000) та ін. Творам Б. властиві пластичність, гармонія ліній та об’ємів. Створив серії медалей, присвяч. художникам епохи Відродження, укр. художникам-класикам дореволюц. періоду, рос. художникам-передвижникам; понад сто медалей присвятив визнач. діячам Карпат. Русі. Медалі виконані в різних техніках, з різних матеріалів; вони позначаються майстерністю виконання, оригінальною композицією. Б. – автор графіч. серії «Етнографія Карпат» (35 аркушів) та понад 40 портретів князів та гетьманів України; публіцист. творів: «Смерековий хрест» (1995), «Карпатська Україна в портретах» (1998), «О. Духнович» (1999), «Скарби предків» (2000, усі – Ужгород). Учасник худож. виставок: обл. – від 1975, респ. – від 1980, закордон. – від 1987. Персон. виставки відбувалися в Ужгороді (1977, 1984, 1986, 1995, 2001), Києві (1980), Кошицях (Словаччина, 1987), Сваляві (1990), Мукачевому (1992).

Літ.: Вегеш М. У світі книжок Михайла Беленя // Срібна Земля. 2000, 23 груд.; Дурунда А. Ума живого відблиски // Белень М. Скарби предків. Уж., 2000; Художники Закарпаття: Альбом-каталог. Уж., 2001.

М. М. Вегеш

Статтю оновлено: 2003

Покликання на статтю
М. М. Вегеш . Белень Михайло Олексійович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=39038 (дата звернення: 18.10.2021)