КОЛОМІ́ЄЦЬ Володимир Родіонович (02. 11. 1935, с. Вовчків, нині Пере­яслав-Хмельницького ра­йону Київської обл. — 24. 08. 2017, Київ) — поет, пере­кладач. Брат Олега Князен­ка, батько Л. Коломієць. Державна премія України імені Тараса Шевченка (1993). Закінчив Київський університет (1958). Працював у Києві: на редакційній ро­боті, секретар СПУ, головний редактор журналу «Дні­­про» (1978–84); завідувач редакції поезії видавництва «Український письмен­ник» (1986–2010). Перша збірка — «До серця людського» (1959). Віршам К. притаман­ні лірична зосередженість, енергійність інтонацій, публіцистичність образів; у них він окреслює сучасне життя та роз­криває духовні обрії людини. У поемах «Гори­цвіт», «Не втратить вічності» (оби­дві — 1980), «Сестра Землі», «Се­ред шаленого червня…» (обидві — 1984), «Семигори» (1985; 1990), «Сомкова Долина» (1986) осмислює гуманістичні ідеал українського народу. Писав також для дітей: збірка «Зозулині черевички» (1971), «Дід Глід і Глоденятко» (1973), «Ярмарок див» (1983), «Весела оселя» (1986), «Лесикова сопіл­ка» (2003), «Мирослав і Любомир» (2012). Усі за­значені книги опубліковано у Києві. Упорядкував антологію-хрестоматію української поезії від найдавнішого часу до сучасності в 3-х томах («Небо Украї­ни», 2000, том 1; «Українське диво», 2005, том 2; обидва — Київ; «Слово заповітне», том 3, не ви­дано). Під­готував до друку спогади «Як молоде вино шуміло…», дослідже­н­ня з української міфології, етимології та мови «Одкрове­н­ня від ластівки». Пере­кладав з вірменської, болгарської, азербайджанської, російської, казахської, німецької та інших мов. Окремі твори К. пере­кладено вірменською, болгарською, азербайджанською, російською, білоруською, англійською, латиською, грузинською, чеською, словацькою, польською, французькою, німецькою мовами.