Коломієць Інна Антонівна
КОЛОМІ́ЄЦЬ Інна Антонівна (08. 03. 1921, ст. Алейська, нині Алтайського краю, РФ — 01. 08. 2005, Київ) — скульпторка. Дружина Григорія, мати Марини Хусідів. Заслужений художник УРСР (1974). Член НСХУ (1958). Закінчив Київський художній інститут (1951; викл. М. Гельман, Л. Муравін). Працювала 1950–52 викладачем Київського ремісничого училища № 16; 1955–65 — старший науковий співробітник НДІ архітектури споруд Академії будівництва і архітектури УРСР (Київ). Голова художньої ради цеху скульптури малих форм Київського обласного відділення Художнього фонду УРСР. Учасниця міських, всеукраїнських, всесоюзних, зарубіжних художніх виставок від 1951. Персональні — у Києві (1958, 1967, 1983), Луцьку та Львові (обидві — 1967). Основні галузі — станкова та монументальна скульптура, пластика малих форм, архітектурна кераміка, медальєрне мистецтво. Для творчості К. характерні точні психологічні характеристики, відчуття композиції.
Додаткові відомості
- Основні твори
- станк. скульптури — «Материнство», «Цілинник», «Т. Шевченко» (усі — 1957), «Мавка і Лукаш», «Кам’яна квітка», «Ніч перед Різдвом», «Жар-птиця» (усі — 1958), «Комсомолка» (1960), «Катерина», «Кріпачка» (обидві — 1961), «Єдиного сина», «В. Терешкова» (обидві — 1964), «Хлібороб (Хліб фронту)» (1967), «Ланкова», «Делегатка» (обидві — 1969), «Переможці», «Чемпіон Європи по самбо В. Саунін» (обидві — 1971), «Мед» (1972), «Народна поетеса Х. Литвиненко» (1973), «І буде син, і буде мати…» (1974); керам. рельєф «Щасливе дитинство» (1957, піонер. табір на о-ві Хортиця); керам. барельєфи «На панщині пшеницю жала…», за мотивами поеми «Енеїда» І. Котляревського (усі — 1961); цикли — «Україна» (1959–66), «Франція» (1959), «Єгипет», «Іспанія» (обидва — 1962), «Італія» (1962–64), «Японія» (1966–67), «Узбекистан» (1984–87); декор. тарелі — «Лижники», «Велосипедист» (обидві — 1963), «Київ» (1964); медалі — «Нове Трипілля», «Революція іде» (обидві — 1969); пам’ятники — жертвам 2-ї світової війни (1977, м. Корюківка Черніг. обл.), А. Тесленку (1978, с. Харківці Лохвиц. р-ну Полтав. обл.), монумент Слави (1979, Житомир), О. Вересаю (1982, с. Сокиринці Срібнян. р-ну Черніг. обл.), Я. Івашкевичу (1986, с. Кальник Іллінец. р-ну Вінн. обл.), І. Падалці (1994, с. Жорнокльови Драбів. р-ну Черкас. обл.), М. Березовському, Д. Бортнянському (обидва — 1995, м. Глухів Сум. обл.).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Людина 