Комісії допомоги голодуючим

КОМІ́СІЇ ДОПОМО́ГИ ГОЛОДУ́ЮЧИМ  — державні та громадські організації, що діяли в УСРР під час го­лоду 1921–23. Створювали за прикладом аналог. комісій у РСФРР. 29 червня 1921 при ВУЦВК по­становою президії засн. Комісію допомоги насел., що по­­страждало від неврожаю, у складі голови ВУЦВК Г. Петровського, пред­ставників Нар. комісаріатів продовольства й земел. справ УСРР, а також ЦК комітетів незамож. селян (6 липня її доповнено делегатами Пд. бюро ВЦРПС та Всеукр. кооп. спілки). 29 липня 1921 політбюро ЦК КП(б)У прийняло по­станову про реорганізацію цієї комісії в Центр. комісію допомоги голодуючим при ВУЦВК і про заснува­н­ня центр. харків. та периферій. київ. комітетів укр. громад. діячів, що мали діяти під керівництвом КП(б)У й Центр. робітн. комітету при Пд. бюро ВЦРПС. Заснува­н­ня громад. комітетів на місцях роз­почалося з ініціативи дорев. громад. діячів — чл. т. зв. старих добровіл. т-в. Першими виникли громад. К. д. г. у Полта­ві (на чолі з В. Короленком) та Олександрівську (нині Запоріж­жя). 13 серпня 1921 з ініціативи ор­ганізац. бюро укр. громад. К. д. г. у Харкові проведено роз­ширене засі­да­н­ня з пред­ставни­ками громад. кіл тогочас. столи­ці та делегатами від Полтав. і Київ. губ., на якому ухвалено ріше­н­ня налагодити звʼязки з Всерос. комітетом допомоги голодуючим, створеним у Москві 21 липня 1921 з до­зволу політбюро ЦК РКП(б) колиш. лідерами партії кадетів Н. Кішкіним, С. Прокоповичем та Є. Кусковою. Водночас бюро вело пере­говори з секр. ЦК КП(б)У Д. Мануїльським щодо принципів взаємин всеукр. громад. К. д. г. із РНК УСРР. Після роз­пуску Всерос. комітету допомоги голодуючим політбюро ЦК КП(б)У від­мовило­ся від наміру викори­стати комітети укр. громад. діячів для організації на­да­н­ня допомоги голодуючим на тер. УСРР. Поодинокі місц. гро­мад. К. д. г., не маючи під­тримки з боку вищих політ. органів УСРР, роз­палися. Таким чином ком­парт.-рад. органи очолили громад. кампанію допомоги голодуючим. 17 серпня 1921 прези­дія ВУЦВК ухвалила по­станову про створе­н­ня Центр. робітн. комітету при Пд. бюро ВЦРПС, аналог. Центр. робітн. комітету при ВЦРПС (засн. у Москві 28 липня 1921). 18 серпня 1921 політбюро ЦК КП(б)У затвердило ріше­н­ня про організацію Всеукр. та губерн. комітетів допомоги голодуючим при виконкомах рад, до складу яких, поряд із т. зв. колиш. громад. діячами, за­пропоновано ввес­ти певну кількість пред­став­ників парт., профес. та ін. робітн. організацій. Усіх чл. персонально за­тверджували комітети ЦК КП(б)У. Президію Всеукр. комітету допомоги голодуючим рекомендовано сформувати в кількості 5-ти осіб, причому до керів. складу ввести виключно чл. КП(б)У: Д. Мануїльського (голова), В. Ксан­дрова та С. Любимова (заст. го­лови). Без­парт. чл. президії (голову Укр. статист. бюро О. Пєшо­хонова й академік УАН Д. Багалія) не допускали до керівництва харків. комітетом. Обовʼязк. умова членства — заклик селян до виконан­ня продподатку та боротьби з антирад. ви­ступами. Задля організації допомоги в ін. країнах рекомен­довано не заперечувати проти за­кордон. від­ряджень пред­ставни­ків Всеукр. комітету допомоги го­лодуючим під егідою Червоного Хреста. 25 листопада 1921 пле­нум Центр. комісії допомоги го­лодуючим при ВУЦВК прийняв по­станову про створе­н­ня Між­нар. укр. бюро допомоги голодуючим УСРР, яке було засн. 6 грудня 1921 у складі повноваж. пред­став­ників УСРР за кордоном: М. Леви­­цького та ін. — у Празі, О. Шум­сь­­кого — у Варшаві, В. Аус­сема — у Берліні. Центр. комісія допомо­ги голодуючим при ВУЦВК здій­снювала практичне керівництво кам­панією допомоги голодуючим згідно з директивами ЦК КП(б)У, координувала діяльність місц. К. д. г., організов. з до­зволу ЦК КП(б)У, держ. і рад. органів по боротьбі з голодом. Губерн. К. д. г. створювали у складі пред­­ставників виконкому (голова), парткому КП(б)У, земел. від­ділу, ради проф­спілок та комітету незамож. селян губерн. рівня; повіт. — висуванців виконкому, комітету незамож. селян, комуніст. осередку та ко­оперативу повіт. рівня, а також «одного кооптованого громадського працівника, що ко­ристувався особливою довірою населе­н­ня даної волості». Згідно з по­становою ВУЦВК від 13 вересня 1921 в УСРР також організовували волосні й сільс. К. д. г.: перші — за участі делегатів волос. виконкому, комітету та парткому КП(б)У, другі — від сількому, сільвиконкому та одного пред­ставника від сільс. схо­ду. Одночасно з цивіл. створювали й військ. К. д. г.: Центр. — при командувачеві військами УСРР і Криму, місцеві та низові — при нижчих військ. органах. Член К. д. г. зʼясовували мас­штаби голоду й потреби голодуючо­го насел., проводили агітацію та збір пожертв серед насел., звер­талися з клопота­н­нями до держ. органів про на­да­н­ня допомоги, пере­селяли голодуючих з РСФРР до УСРР, роз­поділяли серед них отримані продовольство й одяг. Крім того, вони сприяли на­дан­ню мед. допомоги хворим, вироб. — селянам не­врожай. місцевостей, труд. — без­робітним. Першочергово допомагали дітям. У голодуючих губерніях місц. К. д. г. роз­поділяли фонди за влас. роз­порядже­н­ням, у врожай. — вик­лючно Центр. комісія до­по­моги голодуючим при ВУЦВК. У діяльності К. д. г. виразно проявилася фіктивність «незалеж.» статусу УСРР. Хоча вже влітку 1921 був очевидним не­врожай у пд. губерніях УСРР, а пере­розподіл збору зернових у межах респ. міг запобігти голодові, ЦК КП(б)У 4 вересня 1921 у по­станові «Про кампанію боротьби з голодом» вказав губкомам, що «при проведен­ні кампанії необхідно роз­різняти заклик до боротьби з голодом у Росії від бо­ротьби з неврожаєм в Україні, де допомога місцям, що по­страждали від неврожаю, може бути вповні на­дана своїми губернсь­кими або повітовими коштами». Від­повід­но всі кошти К. д. г., зі­брані в УСРР, спрямовували у прикріплені до неї губернії РСФРР (Царицин., Урал., Саратов., Сим­бірську). Лише на поч. 1922 Центр. комісія допомоги голодуючим при ВУЦВК отримала до­звіл до­помагати укр. голодуючим, але тільки за рахунок влас. коштів й за умови пере­важ. забезпече­н­ня голодуючих РСФРР. На неї покла­дено зобовʼяза­н­ня регулярно надавати продовольство для 1108-ми тис. голодуючих у РСФРР і 632-х тис. — в УСРР, тому укр. селяни не отримували від­чут. до­помоги. Від серпня 1921 до трав­ня 1922 Центр. комісія допомо­ги голодуючим при ВУЦВК від­правила голодуючим РСФРР 960 вагонів продовольства, тоді як у не­врожайні губернії УСРР — 232. Лише в червні 1922 УСРР від­кріп­лено від допомоги РСФРР, що дало можливість різко збільшити забезпече­н­ня продовольством укр. голодуючих (у травні–серп­ні 1922 — 1610 вагонів). Не­зважаючи на голод у пд. губерніях УСРР після неврожаю 1922, Центр. комісію допомоги голодуючим при ВУЦВК скасовано 1 листопада 1922 згідно з по­становою ВУЦВК від 18 жовтня 1922. Заперечуючи наявність голоду, рад. уряд намагався виправдати в очах між­нар. спільноти поновле­н­ня УСРР хліб. екс­порту. Замість К. д. г. створювали комісії з ліквідації наслідків голоду, на які покладено зав­да­н­ня допомагати поновлен­ню зруйнованих селян. госп-в, інвалідам війни, праці та голоду, по­збавленим госп-в, а також без­робітним, без­­­притул. дітям.

Завантажити статтю