ЛИ́СЕНКО Трохим Денисович (17(29). 09. 1898, с. Карлівка, нині місто Пол­тав. обл. — 20. 11. 1976, Москва) — вчений-генетик. Доктор біо­логічних наук (1934), академік АН УРСР (1934), АН СРСР (1939), ВАСГНІЛ (1935; у 1938–56 та 1961–62 — президент). Герой Соц. Праці (1945). Сталінcька премія (1941, 1943, 1949). Державні нагороди СРСР. Депутат ВР СРСР 1–6-го скликань. Закін. Київ. с.-г. ін­ститут (1925). Працював 1925–29 на селекц. стан­ції у м. Ґянджа (Азербайджан); 1929–38 — у Всесоюз. селекц.-генет. ін­ституті (Одеса): від 1936 — директор; 1940–65 — директор Ін­ституту генети­ки АН СРСР (Москва); водночас 1948–65 — завідувач кафедри генетики і селекції польових культур Моск. с.-г. академії; від 1966 — зав. лаб. екс­перим. н.-д. бази «Горки-Ленінські» АН СРСР (Моск. обл.). Наукові дослідже­н­ня у галузі агро­біо­логії, зокрема з питань теорії стадій. роз­витку рослин. За­пропонував низку агротех. при­­йомів: яровизації насі­н­ня, чеканки бавовнику, літніх посадок картоплі, внутр.-сорт. схрещува­н­ня рослин-самозапилювачів, добору батьків. пар для схрещува­н­ня. Деякі з них не були сприйняті практикою. Разом з тим Л. об­ґрунтував теор. положе­н­ня про спадковість, вегетативну гібридизацію, пере­творе­н­ня видів, від­сутність внутр.-видо­вої боротьби, які не від­повід­али встановленим світ. наукою фак­там і теоріям. Така роз­біжність між по­глядами Л. і ви­знаними світом засадами біо­логії викликала бурхливі громад. дис­кусії, які Л., користуючись повною під­тримкою з боку Й. Сталіна, пере­вів у політ. площину. Незгідних із його псевдонаук. по­глядами заплямували як провід­­ників ворожої імперіаліст. науки, тобто як ворогів народу; карал. система держави під проводом парт. організацій по­збавила можливості працювати значну кількість біо­логів. Багато видат. уче­них, серед яких М. Вавилов, загинули в таборах і вʼязницях. Із навч. закладів звільнили ві­домих викладачів — С. Гершензона, Л. Делоне, І. Єремєєва та ін. Деякі науковці через без­робі­т­тя і ганебне ставле­н­ня до науки рано пішли з життя. Унаслідок під­триманого державою політ. пере­слідува­н­ня наук. опонентів, яке отримало назву «лисенківщина», у країні, котра у світ. генетиці за­ймала провід­не місце, кілька десятиріч спо­стерігався повний занепад біо­логії і низки ін. наук, оскільки за­проваджені Л. методи боротьби з опонентами за­стосовано при зароджен­ні кібернетики, а також в хімії та фізіології тварин і людини.