ЛО́ЙТЕР Ефраїм Борисович (справж. — Борухович; 03. 12. 1889, м. Бер­дичів Київ. губ., нині Житомир. обл. — 10. 12. 1963, Москва) — режисер, педагог, театральний діяч. Брат Н. Лойтера. Заслужений артист Узб. РСР (1943). У 1906 роз­почав літ. діяльність у г. «Северо-западный голос» (м. Вільно, нині Вільнюс). Від 1910 ви­ступав як театр. критик. 1912 опублікував мовою їдиш серію нарисів і легенд про участь євреїв у франц.-рос. вій­ні 1812. Під час 1-ї світової вій­ни — уповноважений Євр. комітету допомоги жертвам вій­ни у Центр. Росії. Після Лютн. революції 1917 із Ю. Балтрушайтісом видав альманах євр. літ-ри у перекл. російською мовою, з А. Соболем редагував літ. зб. «Еврейский мир» (Мос­ква, 1918). У 1919–24 — один із кер., реж. студії «Культур-ліга» (Київ–Москва), на основі якої 1925 заснував і очолив Держ. євр. театр УСРР (Харків), був його худож. кер., гол. реж. 1929 спільно з С. Міхоелсом брав участь у створен­ні театр. школи при Моск. євр. театрі, викладав у ній до 1935; водночас 1933–35 — у Держ. ін­ституті театр. мистецтва (Москва). 1935–41, 1945–49 — худож. кер. Одес. євр. театру. 1941–45 — у Моск. євр. театрі, здійснив по­становку роману «Хамза» К. Яшина (1943, Ташкент). Після ліквідації євр. театру працював у рос. та укр. театрах. 1956 разом із В. Ардовим пере­клав рос. і по­ставив у Моск. гастрол. театрі комедії пʼєсу «Великий ви­граш» Шолом-Алейхема. На поч. 1960-х рр. друкував стат­ті у ж. «דנאַלמײה שיטעוואָס» («Радянська батьківщина»).