КИРИ́ЛІВСЬКА СТОЯ́НКА — двошарова археологічна памʼятка пізнього палеоліту. 1893–1900 її виявив і дослідив у Києві на вул. Кирилівська (нині Фрунзе) В. Хвойка за участі В. Антоновича та П. Армашевського. Вперше в археології він за­стосував методику одночасного роз­кри­т­тя культурних залишків на значних площах з метою зʼясува­н­ня взаємовід­носин між ними. Від­крито 2 культурні шари. Залишки нижнього шару, роз­копані на площі близько 9 тис. м2, залягали у зеленувато-сірих пісках, майже на поверх­ні третин­ної глини на глибині 20–22 м від поверх­ні. Тут зна­йдено на­громадже­н­ня кісток майже виключно мамонта (67 особин) і залишки вогнищ. Кремʼяні вироби малочисельні. Колекція знарядь складається пере­важно з різців середин­них і кутового типів, їхніх нуклеподібних зразків та двох скребачок кінцевого типу укорочених пропорцій. Знахідки мистецтва пред­ставлені бивнем із гравіюва­н­ням у ви­гляді лінії вертикальних нарізок і бивнем зі стилізованими зображе­н­нями тварин. Радіокарбон­на дата нижнього шару — близько 19 тис. років тому. Верх­ній культурний шар містив 20 округлих скупчень кремʼяних знарядь, пере­палених кісток, вугі­л­ля та попелу діаметром близько 2 м і товщиною близько 10–15 см. Серед знарядь — кінцеві скребачки, середин­ні, кутові, бокові та нуклеподібні різці. Фауністичні рештки належать левові, вовкові, гієні, росомасі, а також, ймовірно, мамонтові й ведмедю.