МОКРІ́ЄВ Юрій Олексі­йович (01(14). 04. 1901, с. Вино­градівка, нині у складі м. Новомиргород Кіровогр. обл. — 26. 05. 1991, Київ) — прозаїк, драматург. Член СПУ та СКінУ (1934). Закін. Новомиргород. 4-класне училище (1916). До 1922 працював теле­графістом на місц. пошті, потім — у Києві: вантажником у порту, а пізніше — художником при клубі заводу «Арсенал», де оформляв ви­стави завод. драмгуртка і брав у них участь як актор-аматор. Ви­ступав пере­важно як драматург: пʼєси й ліричні комедії «Від­дай партквиток» («Репʼя­хи», 1930), «Союз від­важних» (1935), «Сигнали з моря», «Сповідь» (обидві — 1939), «Жита цвітуть», «Скрипка гуцула» (обидві — 1940), «Журавлі летять» (1943), «Мати» (1945), «Зорі над копрами» (1947), «Рідна мати моя» (1961), «Королева тюльпанів» (1968), «Три тополі» (1972), «А мимо пролітають по­їзди» (1975), «Проліски» (1979), «День у Веселівці» (1982), «Вибух — 16-00!» (1985) та ін. У романі-трилогії «Плавні палають» (ч. 1 — 3, 1959 — 79), романі «На горах київських» (1983; у спів­­авт. з В. Рогозинським) від­ображено події більшов. пере­вороту 1917 та воєн. дій 1918–20, боротьбу з фашистами в роки 2-ї світової вій­ни в Україні. Автор зб. оповідань «Старий млин» (1955), зб. новел «Зу­стрічі» (1958), «Дні­прові брати» (1967), повістей «Острів Забутий» (1958), «Спрага» (1965). Опублікував чимало гуморесок, фейлетонів на злободен­ні теми — зб. «Усмішки Гордія Смішки» (1943), «Веселий салют» (1945), «Карась у сметані» (1948), «Льока» (1955), «Миші в роялі» (1956), «Сто колючок в боки» (1961), а також у ж. «Перець» (особливо в роки 2-ї світової вій­ни, спів­працював з ред.). За сценаріями М. знято х/ф «Рейд» (1932), «Долина синіх скель» (1956), «Весела змова» (1957), кілька наук.-популяр. стрічок. М. належать кн. спогадів «Таке близьке...» (1974), публіцист. і літературозн. стат­ті. Усі за­знач. твори ви­йшли у Києві. Пере­кладав з рос. літ-ри. У Новомиргороді його іменем на­звано вулицю.