Моріак Франсуа

МОРІА́К Франсуа (Mauriac François; 11. 10. 1885, м. Бордо, Франція — 01. 09. 1970, Париж) — французький письмен­ник. Член Французької академії (1933). Нобелівська премія з літератури (1952). Закінчив католицький коледж маріанітів, на­вчався 1906–07 на літературному факультеті Університету в Бордо. Дитинство вважав без­кінечно сумним періодом життя, і лише віра, що за­ймала провід­не місце у вихован­ні дітей, «надавала йому більше радощів, ніж скорботи». У 13-річному віці написав свій перший справжній твір — мелодраму «Va-tʼen» («Йди геть»), присвячений сестрі Жермені. Від­сутність батька та вихова­н­ня релігійною матірʼю у за­мкненому родин­ному колі М. вважав важливим фактором свого становле­н­ня. Про­блеми гріха та благодаті, спокус духу та плоті хвилювали його з юних літ і від­образилися вже у його дебютній поетичній збірці «Les mains jointes» («Складені для молитви руки», 1909) та «LʼAdieu à lʼadoles­cence» («Прощавай, юности», 1911) автобіо­графічного характеру, що отримали схвальні від­гуки Ґ. Апол­лінера. Поезія М. справила сут­тєвий вплив і на прозу, що помітно її від­тіснила. Популярності як романіст він устиг зажити ще до війни, видавши романи «LʼEn­fant chargé de chaines» («Дитина в ланцюгах», 1913) і «La robe prétexte» («Патриціанська тога», 1914). За часів 1-ї світової війни літературна карʼєра М. за­знала паузи через його службу, попри слабке здоровʼя, у військовому шпиталі в Салоніках. Після війни повернувся до літературної діяльності. Спочатку завсідник у світських і літературних салонах, з часом і досві­дом М., витончений знавець поганих і гарних граней людської душі, запозичуючи досвід з творів Ф. Достоєвського і М. Пруста, почав писати свої викривальні твори про життя і звичаї провінційної буржуазії — «Le baiser au lépreux» («Поцілунок, дарований прокаженому», 1922), «Génitrix» («Самиця», 1924), «Le Désert de lʼamour» («Пустеля любові», 1925; Ґран-Прі Французької академії, 1926), «Thérèse Desqueyroux» («Тереза Дескейру», 1927), «Le nœud de vipères» («Гадючник», 1932), «Le Mystère Frontenac» («Містерія Фронтенак», 1933) — в них роз­гортається конфлікт між вірою і пло­т­тю, що зумовлює жахливу душевну порожнечу, яку його герої мають подолати, аби зна­йти вихід із глухого кута. Шукав себе в політичному житті, спочатку на боці націоналістів під час громадянської війни в Іспанії, після знище­н­ня м. Герніка пере­йшов на позиції лівих християн. За часів німецької окупації Франції, після деяких вагань перед так званою Національною революцією, за­проваджуваною маршалом А.-Ф. Петеном, 1941 опублікував роман «Pharisienne» («Фарисейка»), який вважають критикою режиму Віші. Під час 2-ї світової війни М. — учасник Руху Опору, під псевдонімом Форез видав збірку антифашистських статей «Cahier noir» («Чорний зошит», 1943). Його естетичні і літературні уподоба­н­ня викладені у роботах «Le Roman» («Роман», 1928), «Le Romancier et ses personnages» («Романіст і його персонажі», 1933), «Mémoires in­térieurs» («Внутрішні мемуари», 1959).

Завантажити статтю